Запровадивши три місяці тому новий порядок оплати постільної білизни, «Укрзалізниця» майже вдвічі збільшила свої доходи від «простирадлового» бізнесу. Працівники прес-служби компанії-перевізника пояснюють цей факт тим, що до першого березня значна частина цих коштів перебувала в тіні. Недобросовісні провідники нерідко видавали пасажирам використану постіль, а гроші за другу «ходку» білизни клали собі до кишені. Коли ж пасажири почали повально купувати талончики на постіль у касах, провідники залишилися без свого нелегального приробітку, а прибутки «Укрзалізниці» зросли.
Водночас пасажири нерідко дізнавалися про те, що заплатили за білизну, лише коли отримували квиток від касира — людей «забували» запитувати, чи хочуть вони взагалі брати постіль. Антимонопольний комітет виступив проти цього нововведення, зазначаючи, що така послуга є нав'язуванням і що пасажир повинен отримати право вибору. Згодом «Укрзалізниця» заявляла, що ніякого нав'язування немає, а пасажир, якщо хоче, може відмовитися від придбання постільного комплекту через касу.
Можливість такої відмови чітко приписала постанова № 781, ухвалена Кабміном 30 травня цього року. У тексті, оприлюдненому на сайті уряду, зокрема, визначено, що касир має з’ясувати, чи згоден пасажир сплатити за користування у вагоні постільними речами, та чітко повідомити пасажиру про розмір плати за користування вагонною білизною. При цьому урядовці постановили, що оплата через касу має бути основною і купувати постіль у провідника пасажир може тільки у виняткових випадках. Постіль у касі не береш — у вагоні не заснеш...