Рішення про створення Музею совєцької окупації наприкінці травня ухвалила конференція київського Товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Новий музей було утворено на базі вже існуючого музею «Меморіал», розташованого у колишньому дитячому садку по вулиці Стельмаха, 6. Відразу ж посипалися погрози. «Щодня фіксуємо 3—5 телефонних дзвінків з обіцянками «розібратися», подати в суд, навіть спалити, — каже директор музею, голова столичної організації «Меморіалу» і водночас заступник директора Інституту національної пам'яті Роман Круцик. — Дзвінки анонімні, можливо, з телефонів-автоматів, визначник номера на нашому апараті їх не показує». А першої ж ночі після проголошення музею зловмисники «зламали» сайт товариства «Меморіал», отож довелося добу працювати, щоб його поновити. Роман Круцик дивується: «Музей товариства «Меморіал» діє в Києві вже шість років, тут є велика бібліотека, архів, 120 фільмів на тематику щодо репресій. Щороку музей відвідує до 10 тисяч старшокласників. Але поки ми не назвали все своїми іменами, поки не зафіксували у назві «совєцьку окупацію», такого ажіотажу не було». На щастя, зацікавленість музеєм зросла не лише в «анонімів». Віднині щодня тут бувають сотні відвідувачів, журналісти, іноземці. Учора телефонували з грузинської амбасади — музей хоче відвідати посол.
В Україні вже давно обговорювалася ідея музею репресій або ж національно-визвольного руху. Сьогодні є розрізнені експозиції в різних обласних і районних музеях, які часто разюче сусідять із виставковими залами, присвяченими «перемогам комунізму», п'ятирічкам і «боротьбі з контрреволюцією». Скажімо, у краєзнавчому музеї Хуста, щоб потрапити до експозиційного залу про Карпатську Україну, треба пройти через кілька «життєрадісних» кімнат із стендами про червону бідноту, тріумф комуністичних переконань і «Славу КПРС». У краєзнавчому музеї Трускавця тісний коридор із визвольною експозицією розміщений у самому кінці вервечки стендів, які славлять радянську владу. Окремі музеї визвольного руху і репресій є лише в Івано-Франківську, Бучачі й Тернополі (на місці колишньої катівні НКВД).
Інтерес до відповідного музею зріс після того, як 2 березня під час візиту до Грузії Президент Віктор Ющенко відвідав Музей радянської окупації в Тбілісі й запропонував створити аналогічний у Києві. Тоді ж віце-прем'єр iз гуманітарних питань Дмитро Табачник заявив, що такий намір Президента є невдалим. Звісно ж, його галасливо підтримали комуністи і псевдоправославні угруповання.
Утім виявилося, що створити такий музей у Києві зовсім неважко, адже для нього є основа — музей київського товариства «Меморіал», створений у 2001 році. Його експозиція «Забуттю не підлягає» — це перша значна робота в Україні з кодифікації комуністичних злочинів від 1917 до 1991 року (автор концепції — доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал). Терор в Україні показаний тут у загальному контексті історії СРСР. Експозицію зареєструвало Міністерство освіти і науки України. Кожен із 13 хронологічних блоків цієї плакатної експозиції присвячений певному історичному періоду. На окремому стенді — фото київських катівень. Висвітлено народний спротив, історію Української повстанської армії. Англомовний варіант виставки експонувався у штаб-квартирі ООН, багатьох країнах Європи, США, Канаді.
Також у музеї є експозиції «Українські Соловки», «Київський мартиролог (знищені комуністами архітектурні пам'ятки Києва)». Нещодавно музей розпочав роботу над новою виставкою «Народна війна», про численні селянські повстання з 1918-го по 1930-ті роки проти більшовицького режиму.