Навіщо Криму «Бичачий брід»?

      З ідеєю і навіть готовим масштабним проектом — зведення підземного чи надводного транспортного переходу через протоку — місцеві чиновники носяться давно. Хоча наш півострів і російську Тамань до сьогодні з'єднує й так не вельми насичена пасажирами і вантажами поромна переправа «Кавказ—Крим». За спікерства Леоніда Грача, років сім тому, справа навіть дійшла до закладки ним у компанії ще одного палкого мостобудівника — московського мера Юрія Лужкова —  капсули на місці забиття першої палі. Однак із «будівництвом віку» не склалось. Цікаво, що Лужков головним «гальмом» процесу під час останнього приїзду до Севастополя назвав колишнього Президента Леоніда Кучму. Втім наші північні сусіди значно більше «зусиль» доклали. Їхня скандальна «дамбова атака» на нашу Тузлу (до неї ми ще повернемось), у результаті чого, до слова, острів тільки за останні два роки зменшився ще на сотню гектарів, відсунула на задній план навіть саму згадку про «міст дружби». Якщо заглиблюватись у минуле ще, то можна згадати й про... Гітлера. Адже в 1942—1943 роках його інженерам за лічені місяці майже вдалось завершити стратегічний об'єкт через «Бичачий брід» (так у давнину називали Керченську протоку), потрібний фашистам для швидкого кидка до бакинської нафти. Проте перший же весняний льодохід у Азовському морі легко розтрощив ту гітлерівську «незавершенку».

       І ось у Криму, схоже, намітилась чергова спроба взяти непосильну для попередників «планку». Обгрунтування із владних кабінетів лунає таке: мовляв, сьогодні Євроазіатський транспортний простір посідає на континентальному ринку одне з провідних місць за обсягами транспортування вантажів. І в нього цілком логічно вписується перехід через Керченську протоку, що був колись ланкою відомого «Великого шовкового шляху». Всі ж бо вміють рахувати: лише на ділянці Херсон—Новоросійськ міст через протоку скоротить транспортний «рукав» на 450 км. А днями, як передає прес-служба Радміну Криму, спікер Анатолій Гриценко і його висуванець прем'єр Віктор Плакіда провели з керівниками профільних міністерств і відомств автономії вже третє засідання робочої групи з супроводу інвестиційного проекту «Перехід через Керченську протоку». Згідно з проектом, на мосту планується обладнати чотирисмугове дорожнє полотно і двосмугове залізничне. Газо- і нафтопроводи ж мають розміститись не у самій конструкції, а пролягти по дну протоки.

      До роботи кримчани долучили фахівців київського Інституту електрозварювання імені Патона та їхніх російських колег. Ті зійшлися в думці, що реалізація подібного проекту потребує не менше 5—6 років. Фінансова ж сторона, за словами голови кримського уряду Віктора Плакіди, «буде вирішена в робочому порядку». Далі він сказав: «У тому, що проект необхідний, у нас немає сумнівів. Питання створення постійно діючого переходу через Керченську протоку було озвучене достатньо давно. Проте і дотепер ми не маємо капітального переїзду на даній ділянці, що, без сумніву, вимагає від нас активних дій».

      Однак попередня «активність» кримської команди чомусь породжує сумнів щодо реальності, бездоганності того проекту і поготів — цілковитої відданості суспільним інтересам його натхненників. І геть не тому, що вона майже повністю укомплектована «регіоналами» та їхніми союзниками. До невтішних прогнозів підштовхують свіжі факти, оприлюднені нещодавно на брифінгу тоді ще прокурором автономії Віктором Шемчуком. Вони свідчать про тенденції правового нігілізму і вседозволеності, котрі, втім, добряче генерують центральні гілки влади. Радмін повторно проігнорував протест прокурора щодо незаконності відведення, причому без будь-якого тендеру, понад 112 га лавандового поля поблизу Гурзуфа під реалізацію інвестпроекту. Простіше кажучи, ТОВ «Антал-Крим», нібито для будівництва гольф-клубу, був зроблений справжній царський подарунок. Пан Шемчук змушений був на цей відвертий виклик зреагувати, подавши 15 травня адміністративний позов до Господарсього суду АРК про визнання урядової постанови незаконною. Мовляв, у даному випадку Радмін розпорядився ріллею та багаторічними насадженнями на свій розсуд, тим самим перебравши на себе повноваження Кабміну України. Але вся заковика у тому, що «Антал-Крим», як неодноразово повідомлялося в ЗМІ, близький до впливового нардепа ПРУ Антона Пригодського. Того самого, що буцімто приставлений однопартійцями політично контролювати автономію і з яким полюбляє «різатись» у гольф сам Віктор Янукович. Отож можна лише здогадатись, чому це так враз посмілішав Радмін.

      Інший персональний інтерес місцевих урядовців, якщо вірити все тому ж кримському прокурору, проявився і в ситуації з рятуванням коси Тузла. Виявляється, торік із свого резервного фонду Кабмін виділив 15 мільйонів гривень на протизсувні та берегоукріплювальні роботи на острові. Їх виконали. Проте, за результатами перевірки КРУ, встановлено, що при цьому управління капбудівництва кримського Радміну на 5 мільйонів гривень завищило обсяг виконаних робіт. Ще 3 витрачених мільйони під знаком питання, бо результати успішного «берегоукріплення» на цю суму давно «злизало» море.

      Ось чого насправді варті у Криму деякі грандіозні проекти і шляхетні наміри.