Нарцис із корінням у Кремлі

02.06.2007

Чутки про те, що Віктор Медведчук поновив свій статус «кризового менеджера», виявилися не перебільшенням. Як стверджують в апараті Партії регіонів, Медведчук дійсно почав виконувати обов'язки керівника антикризової групи, яка повинна оптимізувати систему правового нападу в «Коаліції національної єдності». На Липській, 10, де розташовано офіс Партії регіонів, Медведчук має декілька кабінетів.

За інформацією наших джерел, повернення Віктора Медведчука до активної політики було ініційовано особисто Дмитром Медведєвим, першим заступником прем'єр-міністра Російської Федерації. Притому саму ідею входження Медведчука в «регіональні» структури виношували ще з грудня 2006 року. Правда, тоді йшлося не стільки про конкретно Віктора Володимировича, скільки про інкорпорацію членів СДПУ(о) в структуру Партії регіонів. Але тоді Віктор Янукович зробив усе, щоб запобігти появі у себе «троянського коня». Кажуть, Янукович демонстрував ефективність в освоєнні повноважень і був вище того, щоб отримувати подібну гуманітарну допомогу.

Тепер же росіяни під час останніх консультацій у квітні 2007 року мотивували вимоги залучення Медведчука необхідністю посилення «юридичного блоку» коаліції, оскільки «ваші рейдери порівняно з хлопцями Пукшина — діти». Сторона «регіоналів», представлена на цих переговорах Сергієм Клюєвим і Оленою Лукаш, нібито пропонувала інші варіанти. Серед них, якщо вірити нашому джерелу, називали навіть «перекупити Пукшина». Крім того, росіяни «рекомендували» посилити блок креатора партій урядової коаліції. Заради справедливості тут можна погодитися з російськими радниками: «регіонали» дійсно демонструють бідність фантазії, яка межує з її відсутністю. Чого тільки вартий фарс з реінкарнацією Майдану...

Дивіденди Нарциса

«Демонічний» Медведчук покликаний заповнити цей пробіл. Український глядач, вірогідно, ще не забув викривленої естетики «п'ятихвилинок ненависті» на телеканалах, ходи всіляких покидьків, що називають себе «прихильниками опозиції», провокацій проти лідерів опозиції. Незабаром всі ці атрибути можуть повернутися до політичного життя — останнім часом почали з'являтися тому свідчення.

Хорошим тестом на (не)зворотність змін у журналістській свідомості за два роки демократії буде реакція (або її відсутність) на намагання Медведчука налагодити цензуру у вигляді якоїсь форми темників: спершу на «донецьких» ЗМІ, а потім, якщо пощастить, і на інших.

За труди Медведчук нібито виторгував непоганий бонус. «Регіонали» отримали Медведчука з «доважком» у вигляді не менше семи відсотків виборчого списку Партії регіонів (точніше, не сім, а п'ятнадцять відсотків, але вісім відсотків кандидатів від СДПУ (о) перебуватимуть у непрохідній частині списку).

Такі апетити можливі лише в одному випадку: за Медведчуком дійсно шириться тінь «старшого брата». Це цілком реально, адже Януковичем Росія, схоже, дійсно не дуже задоволена. Проросійська лояльність «донецьких» часто коригується з ціною на російські вуглеводні: кримінальні еліти Сходу України вже пройшли стадію усвідомлення своїх інтересів. Медведчук же представляється росіянам ідеальним «сатрапом». Україну він не любить навіть як додаток до власної кишені. Для нього це територія, яку йому повинні віддати на «годування». Та й усі свої геополітичні вибори Медведчук уже зробив: ще при Кучмі він відкрито називав СДПУ(о) провідником інтересів Росії в Україні.

Враховуючи таку «підписку», всі, в тому числі сам Янукович, дуже добре розуміють, що питання оптимізації правового напряму в Партії регіонів — це лише привід для входження Медведчука в команду «регіоналів» із перспективою на керівну посаду. Тим більше, як стверджують джерела з центрального апарату «Регіонів», Янукович має сьогодні дуже достовірну інформацію про відношення Кремля як до ПР, так і до лідера Партії регіонів персонально.

Сьогодні в Україні звикли всі питання поточної політики розглядати через призму політичної кризи. Прихід Медведчука в команду Партії регіонів не потрібно оцінювати за цим шаблоном. Тут абсолютно інша мотивація — Росія використовує політичну кризу для вирішення довгострокових проектів. Одним із таких проектів є «Президент Віктор Медведчук». Як варіант, обраний у парламенті.

Президент Медведчук

Російські фахівці з українського питання розглядають Медведчука як найкращу кандидатуру на пост Президента України на виборах 2009 року. До його позитивів відносять:

1) високий рівень професійної компетентності — Віктора Медведчука вважають дуже кваліфікованим юристом;

2) відсутність чіткої ідентифікації з криміналом;

3) не останню роль відіграє той факт, що Віктор Медведчук є кумом Путіна — ВВП хрестив молодшу доньку Медведчука, народжену в шлюбі з Оксаною Марченко. Правда, у Медведчука є декілька «ляпів» біографії. Свого часу покалічив людину, у зв'язку з чим ходив довгий час під «статтею». Батько Медведчука — дрібна посадова особа за німецької окупації. Врешті-решт, Медведчук усе-таки політичний лузер, — програв усі політичні проекти.

Крім цього, є ще дещо, чого ми не знаємо, але знають росіяни. Як стверджує наш інформатор, це «дещо» робить росіян дуже впевненими в майбутній лояльності Віктора Медведчука.

Нарешті виникає питання, яке змусило Віктора Януковича погодитися з вимогами росіян. Усе дуже просто — погроза ціною на газ 250 доларів США за тисячу кубів (навіть не 230, як заявляли росіяни минулого року). Поки що росіяни володіють дуже дійовим механізмом впливу на українську політику — тиснути на газ...