— На мій погляд, коаліція втратила здатність раціонально аналізувати поточну ситуацію. Оскільки саме для коаліції будь-яке затягування зараз контрпродуктивне, тому що руйнуються ті інститути управління — економікою, соціальними процесами, — які потім дуже важко відновлювати. А це, природно, є найбільшою проблемою саме для тих сил, які перебувають при владі. Кожен серйозний політик завжди прораховує можливі ризики. Так от, ризики втрат, на думку багатьох зарубіжних аналітиків, з якими я спілкуюся, для правлячої коаліції в разі затягування кризи набагато більші, ніж вигоди, навіть у разі кінцевої перемоги. І якщо, скажімо, Морозові втрачати нічого, тож йому вигідно тягнути нинішню ситуацію якомога довше, то про Партію регіонів цього аж ніяк не скажеш.
Насправді сьогодні Партія регіонів розкололася на дві частини. Одна орієнтована на великий бізнес. Це прагматики, які якраз схильні прораховувати всі ризики. А друга — заполітизовано-радикальна. До цієї «партії» належать насамперед ті люди, які потрапили до списку за квотою Януковича або просто до нього близькі. Тобто коаліція сьогодні насправді складається не з трьох, а з чотирьох частин, оскільки «регіонали» роздвоїлися. Причому кількісна перевага наразі належить саме тим, кого можна назвати «яструбами». Вони досі перебувають під впливом того стереотипу, що Ющенко — слабкий, нерішучий. І переконані: всі радикальні дії Президента — це вплив опозиції, БЮТівців чи ще там кого. «Яструби» до останнього сподіваються, що рано чи пізно Ющенко «прокинеться» і запропонує черговий Універсал. На цей стереотип, який досі існує у свідомості багатьох коаліційних депутатів, роблять ставку політтехнологи, які перебувають під впливом Росії. І кінець усієї цієї ситуації може бути для них вельми несподіваним. Хоча якщо ви мене спитаєте, наскільки великими є шанси того, що вибори відбудуться 30 вересня, я як політолог скажу: 50 на 50.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
