Гроші на «правду». Чи на вітер?

      Уже давно не секрет, що в русифікованому Донецьку окремі носії панівної в цих краях мови почувають себе не зовсім комфортно та впевнено. І вдень, і вночі ввижається їм, горопахам, що російську мову тут притісняють, обмежують, ігнорують і взагалі підступно доводять до занепаду з метою остаточно витіснити з інформаційного простору та всіх-всіх сфер життя. Само собою, за таких умов мовно заклопотані персони не сидять склавши руки. Чергове тому підтвердження — на останній перед літньою перервою сесії депутати Донецької міськради прийняли Програму розвитку російської мови до 2011 року.

      Згадана програма передбачає активізацію використання російської мови як мови діловодства та документації в роботі міської ради та її виконавчих органів. Також масштабна робота передбачається в освітній сфері — від закупівлі російськомовних підручників до збільшення годин викладання російською мовою у навчальних закладах міста. Отож тільки в цьому році на реалізацію програми з місцевого бюджету буде виділено 150 тисяч гривень.

      «Звичайно, це не такі й великі гроші, аби щось реально змінити, — зітхав напередодні сесії відомий «мовознавець», секретар міськради Микола Левченко. — Тому ми вирішили ці кошти спрямувати на роботу громадських організацій, які будуть захищати російську культуру від того тиску, що йде нині з усіх боків. Більша частина цих грошей буде витрачена на пропаганду і популяризацію цього питання в ЗМІ. Ці гроші будуть витрачені на правду про те, як нас дурять з цією російською мовою і що вона для нас означає».

      Депутати й справді підтримали коломовну ініціативу і в подальшому навіть мають намір розробити і передати на затвердження парламенту законопроект щодо тієї ж активізації використання російської мови в різних сферах життя. Тобто йдеться про логічне продовження намагання використовувати тут російську мову як регіональну. Як відомо, якраз рік тому — 26 травня 2006-го — донецька міськрада прийняла відповідне рішення, проте Ворошилівський райсуд міста відхилив його. Рішення суду трохи згодом залишив у силі й Апеляційний суд Донецької області, де ось так відреагували на скаргу міськради. Та регіональна регіональною, а Микола Левченко знову підтверджує, що його мета — надання російській державного статусу. «Поки російська мова не стане державною, мирного часу для мене не буде, — не без пафосу заявив він після сесії. — В цьому питанні делікатнічати і бути політкоректним я не хочу. Краще бути гордим, рішучим і відважним».

      ...Сесія міської ради відбулася якраз перед літнім відпочинком, однак у багатьох мешканців міста, які дізналися про питання, якими на сесії переймалися, склалося враження, що депутати вже давно відпочивають. Дехто, правда, їх виправдовував і у всьому звинувачував нестерпну спеку, що помітно позначається на роботі мізків і нівелює почуття здорового глузду. Бо ніяк не могли донеччани повірити, що за наявності в місті купи соціальних проблем, на вирішення яких хронічно не вистачає коштів, депутати готові виділяти на «правду про те, як нас дурять із цією російською мовою», солідні гроші. Адже, за попередньою інформацією, на реалізацію Програми розвитку російської мови до 2011 року міський бюджет розкошелився, як мінімум, на мільйон гривень.