Хто переміг у політичній кризі, яка тривала довгих 55 днів і 55 ночей? Ніхто. Тому що з суботи на неділю (а Президент, до речі, дотримав свого слова, коли сказав, що назве дату дострокових виборів до кінця тижня) сторони поставили не крапку, а лише двокрапку в цьому аж надто складнопідрядному реченні. Упродовж цієї весни втомилися всі: і Президент — витримувати нове для себе амплуа ведучого, і коаліція — впиратися й тримати на майданах свої охочі до грошей легіони. До речі, хтось казав, що кожен день перебування цих легіонів у Києві коштував «Регіонам» мільйон доларiв. Тож можете прикинути, на скільки спорожніла каса Ахметова, Клюєва, Колесникова і Ко. Усім потрібен був хоч якийсь літній перепочинок — не керувати ж пікетами із Сардинії чи Мальдив! А тут і так званий привид «силового варіанту» так невчасно навідався на Печерські пагорби. Ситуацію потрібно було розрулювати вже хоча б через те, щоб ще більше не насмішити народ «силовою» тупістю одних та незграбністю інших. За два місяці кризи народ, який спершу було в основній масі мобілізувався на підтримку «своїх», встиг утомитися й роззосередити свою увагу. Не буде великою помилкою сказати, що події в цьому печерському цирку розгорталися при порожньому глядацькому залі. Тож слід було взяти тайм-аут, щоб відновити активні дії ближче до осені. Саме у серпні — на початку вересня обидві сторони продовжать це речення після двокрапки.
А речення це, як уже неодноразово говорилося, — цитата з недолугого тексту політреформи. Одні (Мороз і Янукович) хотіли зміцнити її «завоювання», інші (Ющенко) — відкрутити корбу з натягнутою обмежувальною линвою назад. І вибори 30 вересня стануть насправді ще однією спробою закріпити або послабити конституційну реформу-2004. По суті, це буде «п'ятий тур» президентських виборів Ющенко проти Януковича, якщо рахувати голосування за депутатів-2006 як «четвертий тур».
Обидві сторони бачать у собі сили виграти цей тур. Дай Боже. Цікава буде кампанія — на тлі збайдужіння не простого, а ще й городньо-дачно-пляжного. Щоправда, одного разу, в 1994 році, в нас уже були вибори влітку. Й одного директора на них таки вибрали... Кому пощастить цього разу? Щоб цей раз був, зауважмо, Президент має видати ще один, уже третій указ про дострокові вибори. І датований він має бути 2 серпня.
Із весняної кризи обидві сторони виходять добряче поскубаними. Добряче вони поскубли й вітчизняну систему правосуддя, яку, кажуть, тепер треба будувати заново. До речі, вибори в умовах абсолютно скомпрометованих судів, — це ще одна особливість кампанії-2007.
Президентська сторона вважає, що гору поки що бере вона, адже дострокові вибори будуть, зрадницький парламент розпуститься, і це головне. До того ж депутатам буде заборонено бігати із меншості в більшість, а рейтинг «помаранчевих» після 2 квітня має стійку тенденцію до зростання. Так що, мабуть, можна констатувати, що Банкова виграла в «Регіонів» не нокаутом, але «заточками».
Однак прем'єрсько-спікерська сторона у свою чергу також бачить приводи для задоволення. Адже перевибори відбудуться таки не на базі указів Ющенка від 2 та 26 квітня, а на підставі складення мандатів як мінімум 150 депутатами-опозиціонерами. Крім того, визнається легітимною ціла тьма постанов та інших актів Верховної Ради часів крайнього загострення її істерії. У тому числі — збільшення мінімальних пенсій і зарплат, яке «януковичі» зроблять пропагандистською основою своєї виборчої кампанії.
У цій порівняльній таблиці майже на кожен плюс є свій мінус. Генпрокурорів на вчорашнiй день було аж два, і це — ще одна ознака виборів-2007. Або, скажімо, «президентські» якщо не виграли, то принаймні не програли плацдарм у Конституційному Суді. Зате «прем'єрські» матимуть нагоду роздути мильну бульку загрози громадянського конфлікту, який вони зупинили. А що електорат «донецьких» має значно більший імунітет проти брехні своїх вождів, це добре відомо...
Утім, давайте справді візьмемо паузу. Сторони виходять на початкові позиції з непочатковими ресурсами. І вони, політики, й ми, прості люди, — розберемося, подумаємо. Може, збагнемо щось таке, чого досі не збагнули. Може, ще раз сконцентруємося, зберемося, покажемо. От тільки навряд чи вже з цього приводу «душу й тіло положим»...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
