Прикордонники, аудіокасети та вино

      Позавчора, 21 травня, загиблому журналісту Георгію Гонгадзе мало б виповнитися 38 років. Ця дата була майже непомічена вітчизняними ЗМІ, натомість саме в цей день відомий майор Микола Мельниченко звернувся до Генпрокуратури з заявою про злочин, який, на його думку, скоєно проти нього 12 травня 2007 року в аеропорту «Бориспіль» прикордонниками за наказом вищого керівництва Державної прикордонної служби. Він вимагає розслідувати грубе порушення своїх прав та дати правову та політичну оцінку діям керівника Державної прикордонної служби Миколи Литвина. Нагадаємо, що Микола Литвин є рідним братом колишнього спікера ВР Володимира Литвина, голос якого нібито зафіксований на плівках Мельниченка.

      Про цей інцидент преса вже повідомляла. Натомість у власній заяві на ім’я Генпрокурора Святослава Піскуна, копія якої потрапила до «УМ», Микола Мельниченко стверджує, що інцидент в аеропорту не є одиничним випадком, натомість дії прикордонників «носять системний характер». Нагадаємо, що одразу після повідомлення адвоката Мельниченка Павла Сичова про спробу обшукати його підзахисного в окремій кімнаті (цим спробам завадило лише втручання співробітників СБУ, які охороняють важливого свідка у справі Гонгадзе) прес-служба Держприкордонної служби відреагувала спростуванням. Мовляв, згідно з законом «зелені кашкети» просто «поглиблено оглянули паспорт» Мельниченка, й тривало це не більше п’яти хвилин.

      Натомість, після повернення у понеділок зі США, куди Мельниченко вилітав на день народження дружини, він зазначає у заяві до Генпрокурора наступне: «Подібні порушення відбувалися 09.03.2006, 20.02.2007, 26.02.2007, 12.03.2007, 26.03.2007. Я неодноразово, в тому числі офіційно 12.03.2007, звертався до керівництва Державної прикордонної служби України з вимогою припинити проти мене протиправні дії. Однак 12.05.2007 ситуація повторилася».

      Микола Мельниченко також стверджує, що незважаючи на те, що в Україні він знаходиться під захистом, «деякі окремі офіцери спецслужб» незаконно збирають інформацію про нього, прослуховують не лише його телефони, а й телефони його рідних та близьких і навіть адвоката. У заяві він стверджує, що розцінює ці дії як намагання «окремих колишніх та діючих вищих посадових осіб» перешкодити йому довести до судового розгляду резонансні кримінальні справи про вчинені ними  злочини проти держави та людей.

      «Неодноразові спроби мене затримати та обшукати я розцінюю як тиск на мене, відповідальність за що передбачає стаття 386 КК, а також  як спробу заволодіти записами, зробленими мною у кабінеті Кучми, та записуючим пристроєм, для того, щоб їх знищити та щоб вони не могли фігурувати проти Кучми-Литвина як докази», — пише Піскуну Мельниченко.

      Цікаво, що окремими записами Мельниченка днями хтось таки заволодів. «УМ» зв’язалася з Миколою Мельниченком i зокрема дізналася, що коли він повертався із США, у понеділок з однієї з сумок його багажу зникли 30 аудіокасет! Але йдеться не про записи розмов Кучми з підлеглими, а про курси англійської мови, які свого підзахисного попросив привезти його адвокат Павло Сичов. Очевидно, з вивченням англійської йому доведеться зачекати. Втім сам пан Мельниченко зазначив «УМ», що не акцентує на цьому уваги, бо це могла бути прикра випадковість. Тим більше що разом з аудіокасетами зникла ще й пляшка вина. Адже відомо, що крадіжки з багажу в «Борисполі» не рідкість.

      До речі, пан Мельниченко поки що не знає, якою є реакція Генпрокуратури на його заяву про свавілля прикордонників. Мовляв, наведені ним факти наразі офіційно розслідуються, про результати буде повідомлено пізніше. Відповідь керівництва Держприкордонслужби на запит його адвоката вважає цинічною, мовляв, посилання на рішення СБУ про поглиблений огляд його паспорта не витримує жодної критики, адже саме СБУ його охороняє, й на Володимирській, 33, добре знайомі з даними його закордонного паспорта.

      Натомість Микола Мельниченко підтримує намір Генпрокуратури вже у травні—червні 2007 року провести слідчий експеримент в кабінеті колишнього Президента Леоніда Кучми (нині цей кабінет займає керівник секретаріату Президента Віктор Балога. —Ред.) у справі про вбивство Гонгадзе. Днями «Українська правда» оприлюднила лист Генпрокурора Святослава Піскуна до доповідача ПАРЄ у справі Гонгадзе Сабіни Лойтхойзер-Шнаренбергер, у якому зокрема зазначається: «У справі необхідно виконати такі слідчі дії  як відтворення обстановки та обставин події за участю свідка у цій справі Мельниченка, провести експертизи записів, отриманих за результатами вказаного відтворення, та записів, зроблених свідком у 2000 році в кабінеті Президента Леоніда Кучми».

      Святослав Піскун попросив доповідача ПАРЄ підібрати групу міжнародних експертів із питань ідентифікації записуючих пристроїв та ідентифікації голосу та мовлення російською та українською мовами. Цікаво, що, за словами Мельниченка, ще 11 травня він мав розмову з цього приводу із Генпрокурором Піскуном, а вчора детально обговорював питання слідчого експерименту на Банковій із співдоповідачем ПАРЄ по Україні Ханне Северінсен.

      «Я вже два роки наполягаю на проведенні цього слідчого експерименту. Його обов’язково потрібно провести, щоб закріпити мої детальні свідчення про те, як велися записи у кабінеті Кучми, — зазначає «УМ» Микола Мельниченко. — В особі Генпрокурора Святослава Піскуна та керівника слідчої групи Олександра Харченка  я бачу, що цього бажає i прокуратура. Хоча Піскун може наразитися на гнів окремих впливових осіб, яким вигідна ситуація неоднозначності у цій справі».

      Водночас Микола Мельниченко вважає, що самому слідчому експерименту має передувати бездоганна процедура ПАРЄ з відбору міжнародних експертів, яким довірятиме світова спільнота.