Мешканці Голосіїво та Теремків часто обирають для вечірньої прогулянки паркову територію Національного виставкового центру. Особливо у час, коли тут квітне бузок. Але одного такого травневого вечора їм було не до романтичних променадів та розмов під місяцем. Усіх цікавило, що відбувається поблизу сьомого павільйону: чому так багато світла, техніки та гарно вбраних людей і що означає цей дивний напис на барельєфі: «Фестиваль фестивалів». «Тут голландці кіно знімають», — пояснюють чоловіки в костюмах та метеликах, які на лавочці чекають свого зіркового часу. Це так звана масовка, якій доведеться зображати натовп, що шаленими оплесками, криками та квітами зустрічає гостей кінофестивалю провінційного радянського міста, адже дія фільму починається у 1985 році десь у Росії. «Хто режисер? » — питають перехожі. Коли звучить ім'я Йоса Стеллінга, чимало людей кліпає очима та, намагаючись не виказувати своєї необізнаності, тихенько відходять у темряву з території, залитої світлом кінопрожекторів.

Ще кілька років тому Ігоря Талалаївського можна було б звинуватити у надмірному творчому авторитаризмі. Створивши театр «Ательє16», учень Едуарда Митницького заходився наповнювати репертуар власними виставами. Критики вже розмірковували над тим, а чи не пора називати «Ательє16» театром авторським. Але Талалаївський, як з'ясувалося незабаром, хотів бачити у своєму театрі найрізноманітніші вистави і почав активно запрошувати у постановники до «Ательє16» режисерів з України і не тільки. Олег Ліпцин вписав до афіші спектакль «Цілую, Оскар», Лінас Зайкаукас — «Чекаючи на годо» та «Сестри Прозорови», а худрук Театру на Подолі Віталій Малахов — виставу «Самовбивця», прем'єра якої відбулася кілька днів тому.

Мистецький Арсенал розконсервували. До з'ясування, що ж там нарешті буде, які субпідрядники отримають жирний шматок замовлення і як у державному культурному комплексі будуть функціонувати актуальні, прогресивні, агресивні й провокативні мистецькі інституції і приватні культурні ініціативи, ще далеко, але як модний майданчик для сучасного мистецтва він про себе вже заявив. У п'ятницю тут презентували виставку проектів-фіналістів першого Міжнародного відкритого конкурсу візуальних мистецтв для молодих митців «Ейдос—2006\2007». Відео і фотографії, гумові ляльки із проекту «Сезони моди BuB—2007» і труна з екраном, макет музею сучасного мистецтва і живопис Маші Шубіної на трюмо, музична бетономішалка і паркери та D&G біля змазаних облич — у фундаментальній цегляній галереї зі склепінчастими стелями і тлустими стінами виглядали так, «як пише книжка».