1 серпня патріарху радянського телебачення Валентині Леонтьєвій виповнилося б 84 роки. Попри досить солідний вік, реакцією на її смерть було здивоване «Як же так?», виголошене сотнями мільйонів мешканців пострадянських країн. Дитяче відчуття образи, коли з твоїх рук виривають щось дуже дороге і важливе, наздогнало ці сотні мільйонів і в дорослому віці: всенародна улюблениця тьотя Валя була ведучою культових програм «В гостях у казки», «На добраніч, діти», «Будильник»... Програм, на яких виростали покоління людей «однієї шостої частини суші».
На телебаченні Леонтьєва, яка закінчила МХАТ, пропрацювала близько півстоліття. Окрім дитячих програм, вела також «Блакитний вогник» та «Від усієї душі». З 1989 року Валентина Михайлівна — поза кадром, але не поза телебаченням: вона працює диктором-консультантом на Першому каналі. Леонтьєва мала кілька престижних відзнак: у 1982 році їй було присвоєно звання народної артистки СРСР, вона була лауреатом Державної премії і отримала «ТЕФІ» в номінації «За особистий внесок у розвиток вітчизняного телебачення». Валентина Леонтьєва встигла також написати автобіографічну книгу «Освідчення у коханні».
Усі фінансові проблеми з поховання телеведучої взяло на себе керівництво Першого каналу. Відспівають Леонтьєву в храмі Святого Михайла Архангела в селі Новосілки Ульяновської області. Поховають її на цвинтарі у цьому ж селі, де останнім часом мешкала Леонтьєва, — такою була воля покійної. Хоча багато хто з її друзів не погоджується з таким рішенням. Так, колега Леонтьєвої, телеведучий Ігор Кирилов вважає, що її варто було б поховати на Новодєвічьєму цвинтарі у Москві — так було б справедливо.
...Незадовго до смерті Валентина Леонтьєва передала до обласного краєзнавчого музею міста Ульяновськ кілька особистих речей — концертну сукню, придбану в Парижі, туфлі, капелюшок, шарф і зайця Степашку...