Мільйонер бідному не сусіда

      За більш ніж рік правління у столиці команди Черновецького кияни, здавалося б, звикли до всього, і навряд чи якась нова «мерська» ініціатива здатна по-справжньому здивувати народ. Але, виявляється, запас фантазії — точніше цинізму, з яким Леонід Михайлович  обгрунтовує деякі свої, на перший погляд, благі наміри — просто невичерпний. От і позавчора, під час урочистостей з нагоди заселення трьох нових будинків на вулиці Урлівськiй (житловий масив Позняки), пан Черновецький вкотре «порадував» нас своїми роздумами на тему «як примирити багатих та бідних».

      Ні, спочатку все було  як треба — під дружні оплески мер вручав ордери та ключі від квартир черговикам, пільговикам та сім'ям, які придбали житло за молодіжним кредитом, паралельно звітуючи, що темпи будівництва житла у Києві ростуть «не по днях, а по годинах». «Я переконаний, що такі новосілля, як сьогодні, будуть відбуватися значно частіше», — підкреслив мер. І пояснив, на чому базується його переконання.

      Для того, щоб значно зменшити чергу на отримання житла, міськдержадміністрація планує взятися до нової програми реалізації квартир, що отримує від забудовників як «соціальне житло». Виявляється, відтепер інваліди, ветерани, діти-сироти, багатодітні родини про квартиру в новому будинку — з просторими коридором, кухнею і ванною кімнатою, в яку можна заходити не тільки боком, — можуть навіть не мріяти. Бо соціальне житло надаватиметься не безпосередньо черговикам, а продаватиметься за ринковими цінами, щоб за реалізовані гроші купувати «для бідних» квартири на вторинному ринку.

      Ну й що ж тут поганого, запитаєте ви, адже такий крок і справді може прискорити рух черги. Але найцікавіше буде далі. Сам Черновецький таке рішення пояснив тим, що (читайте уважно) «бідні люди, коли одержують квартири в будинку, де живуть мільйонери, відчувають себе некомфортно». Уявляєте, яке це горе — жити в розкішній квартирі, знаючи що за стінкою хтось живе ще більш розкішно! Чи може все-таки Леоніда Михайловича набагато більше турбують проблеми багатих, які не хочуть бачити поряд із собою бідних? Взагалі ж, якщо пан мер так переживає, що проста учителька, зайшовши у під'їзд з просторим холом, консьєржкою і сучасним ліфтом, помре від радості, то хай збере всіх тих, хто не має «Мерседесів» й гамузом переселить за межі Окружної дороги. Чи, на крайній випадок, зведе посеред Києва щось на зразок Варшавського гетто, до якого жодний мільйонер не наблизиться й на кілометр...