Ще кілька днів тому здавалося, що ситуація в країні розвиватиметься хай і не за простим, проте вже за визначеним сценарієм. Адже робоча група з підготовки дострокових виборів напрацьовувала певні домовленості, досягала деяких успіхів, а Президент зустрічався з Прем'єром, і вони також нібито просувалися вперед — хай навіть і мікроскопічними кроками. Лишалося тільки узгодити дату виборів — компроміс у цьому питанні видавався найтяжчим завданням, але суспільство сподівалося, що два Віктори таки дійдуть до спільної вікторії.
На тлі цих подій новини з Конституційного Суду смакували вже не так, як раніше, — доля дострокових виборів (тим паче після фактичної згоди на них Януковича) більше ніби не залежала від того, що скажуть на Жилянській. Однак згодом стали говорити про те, що представники коаліції навмисно затягують переговорний процес. А ще пізніше стало зрозуміло, навіщо подібне зволікання було потрібно, — в країні «ожив» і надзвичайно активізувався Конституційний Суд. Не без допомоги «молодших» товаришів із районних судів Донецька чи Єнакієвого, контрольованих, ясна річ, тiєю ж таки коаліцією. Як виявилося, Янукович кивав Ющенкові головою, але насправді потай готував удар у відповідь.