Білоруський поет Андрей Хадановіч видав нову збірку віршів. Назва у книжки цілком комп'ютерна — «Сто лі100ў на tut.by». Для тих, котрі не в курсі, пояснимо: tut.by — це найбільший білоруський iнтернет-портал. Очевидно, декотрі з цих своїх листів, чи то пак віршів, Андрей справді якимсь чином пересилав тим, кому вони адресовані, користуючись послугами Мережі. Почувається поет у віртуальному просторі доволі природно. Такий собі Нео Андерсон із мінською пропискою.
Зайвим свідченням цього є кілька творів, набраних латинкою — хто з користувачів комп'ютерного зв'язку, опинившись за кордоном, у світі, де відсутня кирилиця, не вдавався до такого прийому, аби зв'язатися з рідним краєм рідною мовою? Для зручності у таких випадках ікс робиться літерою «ха», а цифра 4 інколи заміняє літеру «че». Хадановіч писав такі вірші-листи «з дому додому», з Литви і з Польщі у Білорусь:
Zalataja vosien`. Druskieniki.
Virtuozy i prosta pis'men'niki.
Na kvadratnym metry — pa metru.
I — dyskysija ab pavetru.
У підрядному перекладі українською ця строфа виглядатиме так:
Золота осінь. Друскеніки. (Литовське місто Друскінінкай. — Авт.)
Віртуози й просто письменники.
На квадратному метрі — по метрові.
І — дискусія про повітря.
Хоча книжка «Сто лі100ў на tut.by» побачила світ у Білорусі й вийшла порівняно невеликим накладом (які вже там наклади в сучасної поезії!), про неї варто знати й українському читачеві, і то з кількох причин.