Що знають про СНІД мама і тато?

      Двадцятого травня, у день пам'яті померлих від СНІДу, у трьох сумських церквах відбудеться панахида, а на центральній площі міста — акція, організована регіональною громадською організацією людей із ВІЛ/СНІДом «Вибір» та медичними працівниками.

Винні чи хворі?

      Серед заходів акції буде і нагородження переможців конкурсу тематичних шкільних стінгазет. «Ми запропонували школярам два напрямки, — розповідає завідуюча відділом епідмоніторингу Сумського обласного центру профілактики ВІЛ/СНІДу Лариса Панасенко, — статистика щодо захворювання та толерантність щодо інфікованих». Майже 50 шкіл області підготували свої стіннівки. Ця акція разом з іншими має стати внеском у виправлення тієї ситуації щодо інфікованих та хворих, яку свого часу значною мірою спричинили і ЗМІ. Адже в епоху, коли ми в нашій країні буцімто не мали ні проституток, ні наркоманів, ні навіть сексу як такого, важко було визнати, що хвороба все ж прийшла до нас і загрожує кожному. Представників усіх перерахованих категорій зробили вигнанцями і почали вороже ставитись до них. «Цього ми й досі не можемо переламати, — каже Лариса. — Хоча ставлення соціуму повинно бути докорінно іншим».

      Відтоді, як у Сумах уперше виявили ВІЛ-інфіковану людину, минуло 20 років. І якщо тоді йшлося справді про повію, то сьогодні хвороба вже проникла в цілком благополучні сім'ї. Так, у більшості випадків інфікування починається iз вживання наркотиків. Але чи винна жінка, яка вже після весілля та настання вагітності дізналася, що одружилася з інфікованим? А він важко пригадує, що так, десь колись у компанії з цікавості вколовся спільним для всіх шприцом — спробував. І вже зовсім невинними є діти, народжені від ВІЛ-інфікованих. Таких в області за ці роки зареєстровано 86. За толерантність щодо них, зокрема, говорить і той факт, що 32 дитини вже знято з обліку й визнано цілком здоровими. Лише в семи статус підтверджено, решта перебуває на стадії обстеження, що триває вісімнадцять місяців. «Якщо інфікована мати виконує всі необхідні профілактичні заходи, — говорить Лариса Панасенко, — ризик дитини народитися з ВІЛ зменшується від 40 до 5 відсотків».

Застілля як свято...

      Толерантність — це ключове слово, яке має бути в ставленні до інфікованих та хворих. Профілактика — те основне поняття, що має стосуватися ще не уражених і, на жаль, не свідомих того, що ураження значно реальніше, ніж здається. Сумщина іде в ногу з усією Україною і збільшує показники розповсюдження хвороби. Нині інфікованих тут 508, хворих — 82. Як радить Всесвітня організація охорони здоров'я, ці офіційні дані треба множити на 10—20 — тоді цифра буде реальною. На Сумщині, наприклад, мало інфікованих зареєстровано в Середина-Будському, Лебединському, Білопільському районах... Але причина цього не в доброму здоров'ї, а лише в тому, що люди не проходять належних обстежень,  впевнені фахівці. Як спонукати їх це зробити? Поширюючи реальну інформацію про епідемію.

      «Коли ми виїздимо в райцентри або в села, — розповідає психолог обласного наркологічного диспансеру Тетяна Рева, — нас часом просто вражає непоінформованість. Діти не відрізняють ВІЛ від венеричних хвороб. Батьки не звертають уваги, що їхні діти практично вже потрапили до груп ризику. Навіть коли мама вже звертається, бо «щось не так», вона не може сказати, коли в дитини з'явилися ознаки «не того». Ну півроку, ну рік... Але ж це надто тривалий час. Для звикання до наркотиків потрібно значно менше».

      Сьогодні фахівці, які займаються профілактикою, схиляються до того, що роботу слід починати не з дітей-підлітків. Акції з надуванням презервативів як повітряних кульок показові, але мало ефективні, якщо немає певної культури і постійного застереження в родині. Початок здоров'я — саме в сім'ї. Сім'ї ж на сьогодні є малоосвічені і маловихованi.

      «Свого часу ми провели дослідження серед учнів перших-третіх класів, — розповідає Тетяна Рева. — На уроках малювання попросили дітей зробити малюнок на тему «Свято у моїй сім'ї». Сімдесят відсотків дітей зобразили застілля. Провели аналіз, виявили, що в цих родинах дійсно є певні проблеми в даному напрямку...» А якщо алкоголь — норма, то наркотичні відхилення дітей, зрозуміло, не зразу будуть помічені батьками. І вже тим паче в такій родині не розкажуть про ВІЛ/СНІД та те, як від нього берегтися.

Агресія — не допомога

      ...На Сумщині від ВІЛ/СНІДу вже померло дев'ятеро. «Я втратив минулого року двох людей, яких вважав друзями, — говорить голова правління Сумської обласної молодіжної громадської організації Клуб ресоціалізації хімічно узалежнених «Шанс» Олексій Загребельний. — Вони не, але їх забрала ця хвороба». Зміна ставлення до наркоманів, до інфікованих, на думку Олексія, — це шанс зменшити ризик захворювання. Адже вiдiйти вiд наркотичної залежності, а відтак і від загрози інфікування ВІЛ, можна. Значно складніше — не зустрівши підтримки в соціумі, не почати вживати знову. «Суспільство стверджує, що веде боротьбу з явищами, — каже Олексій. — Насправді ж виходить, що бореться з конкретними людьми, які потрапили в цю проблему. Та й загалом боротьба — це агресія. Може, варто почати не боротися, а просто допомагати хворим людям?». Таким і буде лейтмотив акції пам'яті померлих від СНІДу.