Зачистка Майдану

      Чи не єдине місце у столиці, де можна придбати не лише книжки патріотичного змісту та ліцензійну музику українських естрадних виконавців, а й національний прапор, футболки гравців збірної України, сувенiрну продукцiю відучора фактично втратило прописку. Слiд сказати, в центрi Києва бiльше немає мiсця (магазину), де турист може купити суто українськi, київськi сувенiри. Замість кількох яток біля Головпоштамту на майдані Незалежності, відомих кожному киянину, вчора з самого ранку продавців тероризували представники Шевченківської райдержадміністрації з десятком міліціонерів. За день до цього, 16 травня, правоохоронці заблокували доступ до розкладок і суворо попередили, що з учорашнього дня торгівля тут заборонена, а неслухняних чекатиме конфіскація товару. Цікаво, що прохання пред'явити рішення, на підставі якого грунтується ця заборона, залишилося без відповіді.

      Коли вчора вранці ми спробували все ж з'ясувати, коли і ким з чиновників було прийняте таке рішення, це виявилося не так уже й легко. Кореспондент «УМ» звернувся до столичної мерії з проханням підтвердити або спростувати, що розпорядження надiйшло саме звідси. У прес-службі, до речі, як завжди, «вперше про таке почули» й порадили зробити офіційний запит. Оскільки один із працівників ринку розповів, що усне розпорядження нібито дала заступник мера Ірена Кільчицька, ми намагалися додзвонитися безпосередньо до неї. Однак у приймальні послалися на те, що Кiльчицька проводить нараду, а потім відбуде на урочистості. 

       Сергій, який продає сувенiри i книжки на столичному міні-ринку не перший рік, розповiв, що  КМДА дало таке розпорядження, оскільки до них звернувся народний депутат України Володимир Марущенко. Останній у запиті просить заборонити продавати на Майданi антисемітську літературу. «Але покажіть мені, де у нас є список, який би вказував, яка книга є анитсемітською, а яка ні? — обурюється Сергій . — Ми продаємо лише те, що випускають наші навчальні заклади. А якщо їм не подобається, нехай складуть список, яких книжок продавати не можна».

      Тоді кореспондент «УМ» зателефонував до депутата Марущенка, до речі, «нашоукраїнця». Народний обранець, очевидно, був настільки заклопотаний боротьбою з антисемітизмом, що після пояснення, в чому суть нашого запитання, перенаправив у свою приймальню. Там його помічник підтвердив, що депутат таки подавав запит до столичного МВС, оскільки до нього зверталися люди, які просили заборонити продавати антисемітську літературу. А на закид кореспондента «УМ», що «завдяки» цьому з майдану Незалежності взагалі зникне єдиний осередок якісного національного інтелектуального товару, помічник нардепа вперто повторював текст запиту.

      Оскільки головна площа належить до Шевченківського району столиці, ми звернулися у райдержадміністрацію, де нам відповіли, що районне начальство не має жодного стосунку до цих яток і на цьому периметрі відповідає лише за чистоту і прибирання. Після цього кореспондент «УМ» знову вирушив на Майдан, аби почути думку продавців. Поїздка виявилася неабияк вчасною. Незважаючи на запевнення у Шевченківській РДА, що ми «білі і пухнасті», біля кожного продавця, на столику якого замість товару тепер лежать протестні плакати, стояло по представнику саме Шевченківської районної адміністрації. Не пред'являючи жодних документів, які б засвідчили особу держслужбовця, один з них намагався перешкодити нам виконувати свої професійні обов'язки. Маючи на «підхваті» працівників правоохоронних органів, інцидент для кореспондента «УМ» міг би закінчитися плачевно, однак на захист стали громадяни. Розуміючи, що перед пресою хамити пенсіонерам, як це чув на власні вуха кореспондент, не вдасться, представники Шевченківської райдержадміністрації, прихопивши міліцію, швидко зникли у невідомому напрямку.

      А люди почали скаржитися. «Я стою тут вже понад десять років, — тримаючись за серце, розповідав старенький дідусь. — Але такого свавілля і беззаконня досі ще не бачив». Інша жіночка почала звертати увагу правоохоронців на те, що замість нищити українське, краще б вигнали заїжджих мітингувальників, які щодня смітять і обпльовують центральну вулицю столиці. Проте п'яне базікання і викрики заїжджих на підтримку «регіоналів», які сиділи цілою шеренгою обабіч, чомусь менше приваблювали міліціонерів, аніж книжечка «Кобзар», яка спокійно лежала тут.

      Уже насамкінець купка людей повідала, що насправді боротьба з антисемітизмом — це прикриття, аби звільнити територію для пивних наметів. «Але ми не дамо їм цього зробити, навіть якщо доведеться голодувати», — кричали люди в унісон. У разі такого розгортання подій підтримати їх готова і Громадянська компанія ПОРА. Прес-секретар Андрій Качор запевнив, що вони відслідковують ситуацію і обов'язково влаштують пікетування, якщо мер Черновецький не змінить цього розпорядження. Однак якого саме, наразі здогадатися важко. Офіційно людям донині ніхто нічого не пред'явив. Відтак, цілком вірогідно, звільнити територію від у чиємусь розумінні непотребу можуть теж неофіційно і, не виключено, що із застосуванням сили.

КОМЕНТАР

      Запит колеги нардепа Володимира Марущенка прокоментувала народний депутат Лілія Григорович. «Цей міні-ринок — прикмета незалежності України. Дуже часто, не маючи часу поїхати на Петрівку, я сама полюбляю зайти на нього і купити якийсь український диск. При цьому ніколи не бачила там антисемітської літератури, а лише національну символіку і патріотичні книжки. А мій колега по фракції Володимир Марущенко своїм запитом, очевидно сам того не бажаючи, зробив «ведмежу» послугу українцям і підіграв узурпаторам влади столиці».