Ще позавчора представники робочої групи, які намагалися «розрулити» непросту колізію навколо дострокових парламентських виборів, попрощались один з одним. Увесь пакет частково погоджених документів вони передали Президентові і Прем'єру. Проте перші особи держави компромісу поки що не досягли. Відтак робочу групу відправили працювати знову. Чи надовго — покаже час і здатність домовлятися, яку продемонструють Ющенко та Янукович. А в середу по обіді про всі тонкощі процесу та його результати «УМ» розповів Микола Оніщук — народний депутат, член фракції «Наша Україна» і один з небагатьох, хто свого часу не спокусився наслідуванням Анатолія Кінаха й залишився у складі «НУ», відмовившись від посади заступника голови Партії промисловців і підприємців.
— Пане Миколо, чого досягла робоча група на даний момент?
— На сьогодні завершена підготовка законів, які мають забезпечити проведення позачергових виборів. Йдеться про проекти постанов щодо внесення змін до законів про вибори, про статус народного депутата, до кодексу адміністративного судочинства, який регулює порядок оскарження рішень парламенту, Президента, Кабміну. Останній проект передбачає, що всі суперечки подібного характеру вирішуються винятково судом — причому судом за місцем знаходження згаданих інститутів влади, тобто в даному випадку — Київським апеляційним, чиє рішення є обов'язковим до виконання і підлягає оскарженню тільки в касаційному порядку...
— Це щоб зупинити Кіровський суд Донецька чи що?
— Власне, сьогодні по всій країні суди приймають до провадження справи, що перебувають поза їхньою юрисдикцією...
— Законопроекти, які ви щойно перерахували, остаточно погоджені робочою групою?
— Ні. Не можу сказати, що в усьому є одностайність. Єдиний законопроект, до якого немає зауважень у жодної з політичних сил, це — Кодекс адміністративного судочинства. По інших є певні застереження. Найбільше їх до проекту закону про вибори, тут дискусія залишилась незавершеною — зокрема, й щодо того, чи має бути запроваджений поріг явки виборців, щоб вибори були визнані дійсними. Соціалісти та комуністи пропонують, щоб такий поріг був обумовлений у законі. Крім того, є розбіжності у Партії регіонів та «Нашої України» з Блоком Тимошенко стосовно голосування «на дому» — чинна редакція закону його дозволяє, якщо людина має довідку про те, що не може проголосувати на дільниці. Натомість Партія регіонів наполягає на наданні такого права всім громадянам пенсійного віку, без представлення ними довідки. Але ж в Україні близько семи мільйонів осіб досягли віку 60—65 років, це великий відсоток громадян... При цьому голосування «на дому» — ми це чудово знаємо! — не буває таємним і часто використовується для фальсифікацій.
— А які ще ідеї осяяли юридичних спеців із Партії регіонів?
— Вони пропонують, приміром, щоб українці, які перебувають за кордоном, мали право голосувати лише в тому випадку, якщо вони перебувають на консульському обліку. Але ж на консульському обліку перебувають у кращому випадку 10 відсотків усіх наших громадян за кордоном — передусім тому, що це досить дорого коштує. Але відсутність такого обліку не позбавляє українців громадянства, а відтак і права голосу.
— Давайте деталізуємо дещо в законi про вибори. По-перше, прохідний бар'єр залишився на рівні 3 відсотків? БЮТ пропонував підняти планку, як мінімум, до 10...
— Тему прохідного бар'єру не обговорювали. По-перше, це могло б істотно ускладнити наш переговорний процес, а, по-друге, оскільки йдеться про позачергові вибори, було прийнято рішення, щоб основні умови перегонів залишились незмінними. Те саме стосується і грошової застави (для партій за участь у виборах. — Ред.) — вона так само лишилася на тому рівні, який передбачений чинним законом.
— Але відкріпні талони домовилися скасувати?
— Так. З огляду на фізичну неможливість дотримання у часі всіх необхідних процедур, пов'язаних із відкріпними талонами. Ми шкодуємо, що певна частина громадян не зможе проголосувати, але мусимо вибирати — або вибори і стабілізація ситуації в країні, або відстрочення і того, й іншого на достатньо тривалий період.
— От ви просто жалкуєте, а представники Партії регіонів вбачають у цьому цілу провокацію — вибори призначені на літо, себто на період відпусток, виборці роз'їдуться, голосувати буде нікому — і це, мовляв, усе підлаштовано навмисно.
— Та це якісь крокодилячі сльози... Не ми створили кризову ситуацію в парламенті. Опозиція хотіла працювати, але була позбавлена таких умов. Нинішня коаліція отримала просту більшість у Верховній Раді, але потім спробувала поза межами виборчого процесу усе змінити на свою користь, довівши більшість до конституційної. Так що тепер пізно за чимось жалкувати... А щодо відкріпних талонів... Це також було одне з найбільш зручних джерел для фальсифікацій — кому, як не «Регіонам», це знати?
— Чи буде складено для цього голосування Державний реєстр виборців?
— Це питання активно обговорювали. Компроміс такий: у частині складання попередньої інформації дані про виборців будуть витребувані від усіх районних служб, які мають пряме чи побічне відношення до оцінки демографічного стану. Тобто будуть звернення до РАГСів, податкових органів, відділів соціального забезпечення тощо. Таким чином, механізми контролю суттєво підсилюватимуться, щоб більше у списках не фігурували імена людей, яких узагалі не існує, або ж, навпаки, були відсутні виборці, якi мають право голосу. Що ж до Державного реєстру виборців, то за такий короткий термін скласти його неможливо — це, зрештою, визнали і наші опоненти.
— А електронної систему «Вибори», якою користується ЦВК і яку пропонував відправити на смітник Симоненко, ви торкалися?
— Так. Нам довелося жорстко опонувати ідеї усунути будь-яке інформаційне забезпечення в день проведення виборів. Це що ж — країна має жити в повному інформаційному вакуумі цілий день і чекати остаточних результатів? Це ж повернення до якогось африканського стилю життя. Свого часу зловживання сервером ЦВК зумовив відповідний політичний режим, при якому ЦВК і її голова були повністю підзвітні голові президентської адміністрації. Тепер такого стану речей немає. І я поділяю точку зору представників Центрвиборчкому, які вважають, що у словах Петра Симоненка є, м'яко кажучи, перебільшення усіх тих небезпек, що буцімто пов'язані з системою «Вибори».
Депутати залишаться недоторканними, але зв'язаними суворою дисципліною всередині фракції
— До речі, про ЦВК. Центрвиборчком склав свої пропозиції щодо змін до виборчого законодавства. В них йшлося, зокрема, про норму, яка зобов'язує Держказначейство автоматично нараховувати гроші на вибори, як тільки з'являється президентський указ про розпуск парламенту — не питаючи окремого дозволу на розв'язання калитки ані у Кабміну, ані у парламенту. Ви такий варіант фінансування виборів розглядали?
— Така позиція ЦВК мені особисто здається виваженою і обгрунтованою. Парламент цілком може бути незацікавленим у проведенні дострокових виборів, а голосування щодо змін до закону про Державний бюджет відбувається саме в його стінах. Так що ідея ЦВК цілком варта підтримки, якої вона, на жаль, не знайшла. Втім, уряд вже передав нашій стороні відповідний проект закону стосовно фінансування майбутніх виборів у обсязі, достатньому для того, щоб вони були проведені відповідно до вимог Конституції. Сподіваюся, що в парламенті буде кворум для голосування за цей законопроект.
— Давайте тепер перейдемо до закону про статус народного депутата. Чи зберігається за нашими обранцями недоторканність?
— Таке питання віднесене до конституційних засад. «Наша Україна» разом із БЮТ виступає за скасування депутатської недоторканності в тому вигляді, в якому вона існує зараз. На жаль, обмежувати депутатський імунітет у законі, про який ідеться, ми не мали повноважень.
— А як щодо норми про імперативний мандат, що забороняло б перекуповувати депутатів? Вона буде вдосконалена?
— У законопроекті виписана процедура дострокового припинення повноважень народних депутатів у випадку їхнього невходження до складу фракції чи виходу зі складу фракції. Таке рішення приймається відповідними партійними з'їздами. Окрім того, проект закону уточнює поняття виходу з фракції — під цим тепер слід розуміти входження депутата до складу коаліції (або опозиції) без рішення його фракції.
— Поясніть на прикладі. От був, приміром, у Блоці Тимошенко депутат Зубик, який першим вирішив увійти до складі коаліції. То що, перед тим, як це зробити, він мав би просити благословення у фракції? А якби він якимсь дивом його отримав, то ким би тоді він вважався — БЮТівцем, як і раніше?
— Ні. Перехід народного депутата до складу коаліції (чи опозиції) без рішення фракції за правовими наслідками дорівнює виходу з фракції, а це вже тягне за собою втрату депутатського мандату... Ми обговорювали також пропозицію Блоку Тимошенко (яка не була підтримана рештою) стосовно того, щоб розуміти під виходом з фракції систематичне невиконання народним депутатом рішень фракції, спрямованих на виконання її виборчої програми.
— Тобто достатньо не голосувати разом з фракцією, і ти — «вийшов зі складу»?
— Депутат може вважати таким, який вийшов зі складу фракції, якщо такі його голосування набули систематичного характеру, але, як я вже казав, пропозиція від БЮТ не була підтримана як параграф закону ще й тому, що вона значно розширює конституційну норму, яка говорить винятково про факт виходу народного депутата на підставі його заяви.
— Усе, чого вдалося досягти робочій групі, буде предметом обговорення на зустрічах Президента і Прем'єра. Ваш прогноз — чи зможуть вони домовитися?
— Я думаю, що Президентові та Прем'єру було б значно легше, якби наші документи не містили б ще й протоколу розбіжностей. Тому не виключаю, що ці зустрічі проходитимуть у різних форматах — спочатку тет-а-тет, потім, можливо, за участю координаторів робочої групи... В будь-якому разі, іншого варіанту розв'язання усіх нагальних питань я просто не бачу.
— А про найголовніше — дату дострокових виборів — робоча група домовилася?
— Ні. Позиція «Нашої України» і БЮТ — відома: провести дострокові вибори не пізніше 15 липня. Що ж стосується наших партнерів по переговорах, то вони наполягають на жовтні...
— Тобто дату ми почуємо з вуст Президента після його перемовин з Януковичем?
— Можливо, вони зроблять спільну заяву з цього приводу. Якщо події розвиватимуться в тому напрямі, щоб довести політичний компроміс до завершення. Хоча все, що відбувається останнім часом, зокрема й у Конституційному Суді, не налаштовує на надто райдужні прогнози.
— Давайте спочатку про райдужне. Припустимо, Президент і Прем'єр дійдуть спільної мови. Відтак усе, що напрацювала робоча група, потрапляє для «ратифікації» у Верховну Раду. В якому режимі працюватиме розпущений парламент?
— Це одне з тих питань, які лишились неузгодженими. Компромісна пропозиція полягала у тому, щоб зібратися на один день, попрацювати в пленарному режимі і прийняти відповідні закони. А потім внести зміни до календарного плану ВР — із тим, щоб депутати працювали винятково в комітетах, фракціях та округах.
— Зрозуміло. А якщо Ющенко і Янукович не зможуть домовитися — що тоді?
— Я переконаний, що Президент зможе вжити всіх передбачених законом засобів для виконання свого указу — про дострокові вибори 24 червня. В нього, власне, немає інших варіантів. Йому залишається тільки діяти як главі держави, що несе конституційну відповідальність за рішення, які він приймає.
— Пане Миколо, а як узагалі виглядають зустрічі членів робочої групи за зачиненими дверима? Бо стільки часу перебувати в одному приміщенні...
— Ви знаєте, тональність дискусії була досить різною — від взаємних обвинувачень до жартів. Тобто робоча група пройшла через дуже широкий діапазон емоцій, конструктивності й деструктивності. Власне, для політиків це нормальні річ, до якої слід бути готовими, — хоч би якими дикими і радикальними були пропозиції наших візаві, важливо не зірватися, пам'ятати про відповідальність, покладену на нас, а також про інтереси своєї партії і межу компромісу.
— Як вплинуло на роботу групи входження до її складу Івана Плюща, а потім і Леоніда Кравчука?
— Іван Степанович працював від самого початку зборів робочої групи. Як радник Президента... Поява ж Леоніда Макаровича на останньому засіданні була для нас певною несподіванкою — це, як пояснив Микола Азаров, для противаги новому статусу Івана Степановича як секретаря РНБО. Ні до якого ускладнення процесу участь Леоніда Макаровича, звісно, не призвела. Він як досвідчений політик посилався на складні випадки, що мали місце раніше, ще за часів його президентства...
— Як ви попрощалися перед середою?
— Ми здружилися за цей час. Хоча всі ми і залишаємось на різних політичних позиціях...
Оніщук Микола Васильович
Народився 26 жовтня 1957 р.
Освіта: Київський держуніверситет, юридичний факультет; кандидат наук.
Народний депутат України IV і V скликань. У минулий парламент обраний за квотою ПППУ ві блоку «За єдину Україну!», в 2006 р. — за квотою ПППУ від блоку «Наша Україна».
До депутатства був першим заступником голови Спілки юристів України; віце-президент Світового конгресу українських юристів. До останнього часу був заступником керівника Українського союзу промисловців і підприємців, заступником глави ПППУ. Після переходу лідера Партії промисловців і підприємців до складу урядової коаліції залишився в опозиції з «Нашою Україною».
Одружений, має двох дочок. Захоплення — бджолярство.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
