Справжнiй генерал

      Нагадаємо, генерал-майор, екс-керівник української контррозвідки та столичного управління СБУ,  депутат Верховної Ради ІІ скликання (1994—1998 рр.) Олег Чорноусенко загинув в автомобільній катастрофі двадцять днiв тому, 28 квітня. Ця аварія викликає так само багато питань, як і трагічні аварії за участі В'ячеслава Чорновола, Олександра Ємця, Валерія Малєва. За деякими даними, невдовзі Олега Івановича мали призначити заступником голови Служби безпеки України. Завадило зіткнення на зустрічіній смузі...

      За словами людей, які добре знали Олега Чорноусенка, він був справжнім українським патріотом — захисником інтересів держави не лише за посадою, а й за духом. Читачі «УМ» мають пам'ятати перипетії зі звільненням Чорноусенка з посади начальника Управління СБУ в Києві, коли його принциповість стала на заваді тодiшньому керівництву Служби безпеки. В ті часи Олег Іванович нажив собі немало ворогів, але не втратив поваги друзів та підлеглих.

      Як сказав «УМ» Василь Мазуренко — колишній перший заступник начальника столичного управління, який одночасно з шефом був відправлений у розпорядження (інакше кажучи, залишився без посади), у Олега Івановича, як керівника, був лише один недолік — він був надто порядною людиною.

      «Він походив із сім'ї сільських вчителів, і саме батьки, очевидно, заклали в нього ті високі моральні принципи, з якими, будемо відверті, досить складно займати високі посади, — каже пан Василь. — Узагалі Олег був красивою людиною — красивою як зовні, так і внутрішньо, — розповідає Мазуренко. — І в ставленні підлеглих до нього завжди переважала повага, а не страх.. Він ніколи не підставляв колег. У той складний період, коли почалися кадрові чистки в СБУ, ми, його заступники, самі радили Олегу — переведи стрілки на нас, так буде краще для справи. Він подумав-подумав і сказав: ні, хлопці, я так не можу , якщо позбавимося посад, то всі разом. Ховатися за чужими спинами — це для нього було абсолютно неприпустимим...».

      Утім уміння з гордістю тримати удар Олег Іванович неодноразово демонстрував і раніше. Чого вартий був тиск, який чинився на нього у 2004 році, коли під час президентських виборів він відповідав за службу безпеки партії «Наша Україна»!  Постійні «наїзди» та погрози життю близьких  зміг би витримати не кожен...Але, що характерно, будучи не останньою людиною у «помаранчевій» команді, Олег Чорноусенко, за словами колег, ніколи не зловживав правом телефонного дзівнка. «Я навіть уявити собі не можу, щоб Олег Іванович просив чи вибивав щось для себе особисто», — додає Василь Іванович.

      Теплими словами згадує загиблого і колишній його колега ще по службі в Харківській області (до 1994 року Чорноусенко займав посаду начальника Дзержинського райвідділу СБУ у Харкові) Валентин Голик. «У Олега Івановича була чудова і досить рідкісна  риса — піднімаючись по службових сходинках, він ніколи не забував колишніх колег, — згадує пан Валентин. — Навіть коли Чорноусенко став народним депутатом, то не перервав зв'язків з нашим   колективом. Ми тоді навіть дивувалися трохи цьому — адже де він, а де ми. Але потім зрозуміли — просто він iз породи людей, які ніколи не забувають свого коріння. Взагалі мені дуже важко говорити про Олега Івановича у минулому часі...»