З’їдиш на українську — в риму і у стовпчик

      Писати про поетичні антології — справа невдячна. Переважна більшість видань такого типу грішить неповнотою, або ж викривленням дійсної картини літератури, чи конкретної літературної групи, періоду, якому й присвячуються антології.

      У випадку з антологією, яку випустило нещодавно видавництво «Дух і Літера», все далеко не так просто. Вона практично всеохопна — бо вмістила на своїх майже семистах сторінках сотні віршів поетів, які жили в Україні або були з нею пов'язані, і творили мовою їдиш.

      Презентація «Антології єврейської поезії» відбулася минулої п'ятниці в залі Музею літератури, що на вулицi Богдана Хмельницького у Києві. Вела вечір письменниця й перекладачка Валерія Богуславська. Ця антологія — відсотків на вісімдесят її творіння. Хоча в переліку перекладачів на українську чимало імен наших класиків: від Івана Франка, Рильського й Тичини і до нині живих Івана Драча, Ліни Костенко, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Мойсея Фішбейна. Двоє з перелічених перекладачів, Іван Драч і Борис Олійник, також пошанували своєю присутністю зібрання в Музеї літератури і навіть прочитали в мікрофон власні переклади. Також — і це стало приємним відкриттям — до праці над антологією доклався актор, поет і перекладач Василь Довжик. А знана акторка Галина Стефанова декламувала окремі поезії вже не як перекладач, а професійно — потужно і чуттєво.

      «Занадто щільно — не розплутати — переплелися долі двох народів — українського і єврейського, долі їхніх літератур і літераторів, надто багато схожого було в поневіряннях і становленні обох мов саме як мов, здатних на самостійне існування, на створення літератур високого світового рівня, а не як «діалектів», «жаргонів», «зіпсованих говірок», — пише у вступній статті до антології Валерія Богуславська.

      Над перекладами з їдишу свого часу працювали також і світила українського перекладацького цеху — Микола Лукаш, Григорій Кочур, Володимир Лучук, Володимир Житник. Не цуралися цієї справи й визначні поети: Валер'ян Поліщук, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Андрій Малишко, Микола Вінграновський. Усього ж сорок чотири імені українських перекладачів і дев'ять десятків їдишомовних поетів помістилося під обкладинкою антології, випущеної «Духом і Літерою».

      Тож тепер український читач, уже знайомий з прозовою творчістю Шолом-Алейхема чи нобелівського лауреата Іцхака Бешевіса Зінгера, має змогу переконатися, що цією мовою, яку ще можна подеколи почути на вулицях Чернівців або Одеси, творилися й вірші. І творилися вони тут, на землі України. Про що варто пам'ятати і українцям, і євреям.