Гості з минулого

Заяви перед анекдотом

      У середовищі коаліції з нещодавнього часу популярний анекдот: «За підсумками правління третього Президента України другий Президент визнаний хорошим, а перший — зарахований до лику святих». Схоже, таке «зарахування» вже почалося.

      Перший Президент України Леонід Кравчук в одній із недавніх промов порадив самоочиститися. Він заявив: «Президент [Ющенко] не мав підстав розпустити парламент. Давайте на цьому питанні зосередимо увагу, все інше шелуха, філософія в гіршому її вимірі, яку сповідують не філософи. Підстав для дострокового припинення повноважень ВР не існує — принаймні, конституційних і законних. Фактичних — також, оскільки уряд працює, а економіка зростає... Тому й придумали очищення. Тобто ми підемо до народу, він нас почистить, і ми знову повернемось в цьому складі, тільки білі й пухнасті. Може, треба прийти до слова самоочищення, бо виходити брудними до людей непристойно... Бачте, формат коаліції не такий, який голосував народ. Де в світі народ голосує за коаліцію? Він голосує за парламент, а коаліція формується в парламенті. Постояв Мороз на Майдані, за нього проголосували, правда, менше, ніж до того, як він там не стояв. То що, бігатимемо по Майданах?»

      Інший екс-Президент, Леонід Кучма, вважає, що для оголошення дострокових виборів не було підстав, оскільки «в Україні спостерігалась стабільність, успішно працював парламент... Більш міцної коаліції, ніж сьогодні існуюча, я не бачив. Вони показали, що незважаючи на багато ідеологічних протиріч, на різність поглядів на економічний шлях розвитку країни, вони знаходять золоту серединку, яка дає можливість поступально розвиватися економіці».

      Ці заяви діячів, які керували країною 15 років, не залишають сумніву, що саме «антикризову коаліцію» вважають продовжувачами своєї справи.

«Гуру», скомпрометовані історією

      Водночас і Кучма, і Кравчук безпосередньо причетні до явища, величину якого ще навіть не осмислено — виїзд за кордон мільйонів працездатних громадян. Сьогодні ці громадяни вже збудували і продовжують будувати сотні іноземних міст та десятки держав, замість того, щоб будувати єдину свою. І Кучма, і Кравчук безпосередньо причетні до того факту, що Україна відстала від своїх західних сусідів і має дохід на душу населення в п'ять-сiм разiв нижчий, ніж у державах Центральної Європи.

      При цьому, приміром, країни Балтії одразу після здобуття незалежності перебували в гірших умовах, ніж Україна, адже не мали власної великої промисловості та жодних природних ресурсів, а транспортні можливості Литви, Латвії й Естонії довгий час були паралізовані внаслідок блокади з боку СРСР, а пізніше — Росії.

      В Україні за президентства Кучми і Кравчука запроваджено деструктивний і, по суті, клептоманський тип господарювання, який не є і не може бути життєздатним. У країні існує цілий прошарок людей, який живе на корупції і не робить нічого корисного для країни, отримуючи все.

      Усе, що зроблено доброго в економіці України — завдяки «кравчучці» і всупереч Кравчукові, тобто завдяки ініціативі людей, всупереч владі екс-президентів.

      Нині люди у всьому світі користуються комп'ютерами. На Заході завдяки своєму програмному забезпеченню Білл Гейтс заробив свої мільярди. В Україні олігархи теж мають мільярди. Однак їхні «досягнення» обмежуються переважно привласненням власності, набутої не ними.

      Великий бізнес, що має ресурси на підкуп влади та лобіювання необхідних рішень, не використовує свого призначення, властивого для його природи, і фактично не здійснює масштабних загальнонаціональних проектів. Увесь цей спадок радикально зменшує життєздатність країни, ганьбить державу перед світом.

      Чому українці мають так мало у порівнянні навіть з цими колишніми соціалістичними державами, не кажучи вже про країни Заходу? Адже мільйони наших співвітчизників працюють на Заході набагато більше й важче, ніж місцеві мешканці. Відповідь одна — класична: «українці мають те, що мають» (цитата Кравчука). А решту вкрадено.

      Саме при владі Кучми (а можливо, не без його участі) був убитий журналіст Георгій Гонгадзе, або, як казав Кучма, «грузін, блін, грузін».

      Саме Кравчук причетний до ганебного одностороннього роззброєння України на початку 1990-х, а також до здачі українських інтересів у Севастополі, зокрема до продажу половини Чорноморського флоту за борги.

      Саме в Адміністрації Кучми народжувалися і втілювалися сценарії розколу країни. Саме Кравчук нещодавно заявив: якби знав, що буде Помаранчева революція, то він би від початку виступив проти незалежності України.

Учорашні — на боці Януковича

      Після всього екс-президенти Кучма і Кравчук з виглядом «гуру» повчають український народ. Попри те, що для цих екс-лідерів було б розсудливіше робити все, щоб про них забули, і назавжди.

      Під час нинішньої кризи і Кучма, і Кравчук несподівано виринули по один бік барикад. Навряд чи вся причина у страхові перед змінами і можливою відповідальністю.

      Річ у тім, що і Кучма, і Кравчук є представниками пострадянських політиків — свідомо врощених в український грунт задля того, щоб на ньому не виросло нічого більш вартісного і здатного захистити свій народ і свою країну. Кравчук і Кучма не стали ані Вашингтоном, ані Ататюрком, ані Мохатмою Ганді. Вони були всього-на-всього Кравчуком і Кучмою — продуктом системи, початково чітко орієнтованої на те, щоб шкодити Україні.

      Це — когорта політиків, які можуть роками й десятиліттями бути при владі і не зробити нічого з того, до чого їх зобов'язує їхнє становище. З кожними демократичними виборами таких політиків меншатиме. А екс-президентам ставатиме дедалі менш комфортно.

      Поки що все свідчить про те, що одна з провідних політичних сил країни — Партія регіонів — не здатна порвати пуповину, яка зв'язує її з кучмізмом. Вистачає одного індикатора — діячі кучмізму в списках цієї партії, починаючи з Ківалова.

      Нещодавно уряд Януковича навіть повернув Кучмі всі пільги, включно з офіціантками. А те, що за часів правління Кучми всі сусіди випередили Україну, а населення країни скоротилося на 10 відсотків, «конкретного» Януковича чомусь не зацікавило.

      Сьогодні Україна стоїть на зламі — між «їхнім» минулим і своїм майбутнім.

      Нагадаємо, що посткомуністичну владу в 1989-1990 було відсторонено в Східній Європі, у 1991 році — в державах Балтії. Сьогодні ж ми бачимо досягнення цих країн. В Україні посткомуністичну владу було усунуто лише 2005 року, та й то не повністю, і то лише на один рік.

      Східна мудрість говорить: «Стадо баранів, на чолі якого стоїть лев, сильніше за стадо левів, на чолі якого стоїть баран».

      В Україні влада давно і явно підводить своє населення. Час гнати баранів.

Олександр ПАЛІЙ,

політолог (сайт «Українська правда»).