Піраміда для «карликів»

      Оригінальна розробка кримського плодівника доволі проста, як і все геніальне: плодові дерева при висадженні нахиляються стовбурами одне до одного й у такий спосіб «провідниками» і «скелетними» гілками ніби зчеплюються в пірамідальній конструкції. Цю хитромудру «геометрію» я угледів у демонстраційному саду Кримської дослідної станції садівництва (КДСС), що в  селі Маленьке Сімферопольського району. І тому відразу вивідав секрет винаходу, до слова, офіційно запатентованого в Росії ще в 1998 році, у його автора — завідувача відділу технології вирощування, зберігання і переробки плодів КДСС, кандидата сільськогосподарських наук Леоніда Танкевича.

      Виявляється, вся його багаторічна затія заради лише одного — збереження передовсім яблуневих карликових садів. Карлики — річ досить перспективна не лише в Криму. Адже «дев'ятка», тобто основна прищепа таких дерев М-9, та її клони знижують їхню висоту майже вдвічі, що, ясна річ, значно полегшує захисну хімобробку, обрізку та збір плодів. При цьому у декілька разів збільшується щільність посадки рослин. Але це ще не всі переваги карлика. У півтора-два рази збільшується розмір самого яблука, його смак стає більш насиченим і гармонійним. До того ж у стадію плодоносіння рослина вступає на 2—5 років раніше, що для інтенсивного саду теж не менш важливо. Єдиний мінус — корені М-9 залягають у верхньому шарі грунту, тому гілки стають крихкими, відтак потребують спеціальної опори. У цьому сенсі розробка Леоніда Танкевича — якраз влучення в «яблучко». Адже відтепер варто забути про традиційні опорні стовпчики, шпалеру, себто суттєво зекономити на утриманні інтенсивного саду.

      «Спочатку, — згадує Леонід Борисович, — я почав у себе на присадибній ділянці експериментувати. Метикував, як усе ж позбутись клопіткої опори. Сам же нахил запозичив із пальметної технології, коли горизонтальним відхиленням гілок дерево змушують рівномірно розподіляти поживні речовини і на ріст, і закладання плодової бруньки. Пізніше ми посадили декілька дослідних пірамідальних рядів. За мету поставили підібрати сорти, що найкраще підходять під нашу систему. І нам це вдалося. На піраміді себе чудово показали і кримський абориген Кандиль Сінап, і «Алые паруса» нашої ж селекції, і такі відомі сорти, як Чемпіон, Пріам, Флорина, Джонаголд. Із 2002 року ми паралельно перейшли і на грушу. Отримали теж хороший результат — плодоносіння вже на другий рік, хоча при звичній посадці на айвовій прищепі на це потрібно чекати чотири—п'ять років».

      Проте науковець певен: місцеві фермери потроху перейдуть на штамбову піраміду.