Жовтоводський Чорнобиль

      Про те, що у Жовтих Водах щось сталося, я почув, їдучи в «Столичному експресі»   «Київ — Дніпропетровськ». Пасажири, спілкуючись між собою, згадували нещодавню аварію, тож можете уявити їхній стан, коли на під'їзді до П'ятихаток чоловічий голос у динаміку повідомив про аварію на хімічному заводі у Жовтих Водах і закликав зачинити вікна і не виходити на станції. У П'ятихатках, певна річ, усі прилипли до вікон: торговці з товаром стояли на пероні, немов нічого й не сталося, правда, покупці біля них звично не топталися.

      Того ж дня, 11 травня, заступник прокурора Дніпропетровської області Олег Ричка на прес-конференції повідомив про порушення кримінальної справи за фактом викиду шкідливих речовин — відходів кислотного виробництва, який стався в одному з цехів гідрометалургійного заводу в Жовтих Водах, що входить до структури урановидобувного виробничого об'єднання «Східний гірничозбагачувальний комбінат». За повідомленням Рички, непередбачену ситуацію спричинило порушення технологічного процесу при заміні фільтрів. При проведенні таких робіт, мовляв, виробництво необхідно зупиняти, але цього не зробили, внаслідок чого й стався викид. Велика пляма накрила п'ять розташованих неподалік сіл П'ятихатського району з населенням близько 1400 чоловік. Заняття у тамтешніх і жовтоводських школах, а також відвідання дитсадків призупинили, оскільки в повітрі відчувався кислотний присмак.

      Проте прес-служба МНС цей запал оперативно остудила — за її повідомленням, згідно з узятими П'ятихатською санстанцією пробами повітря, показники з сірчаної кислоти та сірчаного ангідриду на території району гранично допустимої концентрації не перевищують.

      До Жовтих Вод я потрапив у неділю. Сірчано-кислотний завод довго шукати не довелося. Звертаю увагу, що дачники на своїх ділянках поруч із підприємством пораються, мов нічого й не сталося. Подружжя Наталя та Микола Онищенки своїм земельним наділом буквально під стінами хімічного виробництва не надто задоволені. «Ви ж бачите, які буряки нікчемні, — аргументує дружина. — З кислотного виробництва димить постійно. Ще 9 травня дим пішов темний, немов чай. Коли я пішла до корови, що паслася неподалік, то відчула, що шкребе у горлі...»

      Перед входом до адміністративної будівлі сірчано-кислотного заводу чимало машин. Керівник підприємства повідомив, що саме приїхали представники кількох комісій і високе начальство безпосередньо зі Східного гірничозбагачувального комбінату. Поспілкуватися вдалося з головним інженером СхідГЗК, який до минулої п'ятниці виконував ще й обов'язки гендиректора комбінату. «11 травня я перебував в одному з наших структурних підрозділів на території Кіровоградської області, — розповів Петро Куча. — Там мене й застало повідомлення про збій у технологічному процесі виробництва сірчаної кислоти і приїзд на підприємство з цього приводу співробітників МНС. Я розпорядився зупинити виробництво. Хоч і усвідомив, що нічого неординарного не сталося, але оскільки МНС зацікавилося і місцеві мешканці стали скаржитися, вирішив не ризикувати. Відразу ж дав доручення нашій спеціалізованій лабораторії спільно з санітарно-епідеміологічною службою зробити необхідні заміри. Близько 14-ї години я остаточно пересвідчився, що виробництво зупинене. А вже під вечір був у Жовтих Водах. Там заспокоївся остаточно — заміри перевищення допустимих норм не виявили. Відразу ж прибув до Жовтих Вод і заступник міністра паливно-енергетичного комплексу Юрій Недашковський. Разом з ним ми побували і у навколишніх селах, де також нічого небезпечного не виявили. Після цього заступник міністра повернувся до Києва. Людей зрозуміти можна — вони злякалися неабияк. Усе ж загуляла чутка про аварію на урановому виробництві. Тепер я можу запевнити офіційно, що ніякої загрози населенню не було і немає».

      Але місцеві мешканці, зокрема жителі села Миролюбівка П'ятихатського району, зовсім іншої думки про те, що сталося минулої п'ятниці. «Виходжу з хати, дивлюся — за садком біло, немов усе оповив густий туман, — каже Клавдія Тимчук. — Така хмара густа, що нічого не видно. 51 рік тут живу, але подібного не бачила. Хоча від тієї кислоти потерпаємо постійно. Колись, пригадую, вивісила відро, а воно вкрилося цяточками, немов дощ побризкав, вони металеве покриття вмить попроїдали». «Цього дня я з сином саме пас господарських корів, — додає Володимир Ведута. — Завод звично курів, але вітер дув у наш бік, що буває рідко. Близько 9-ї години загнав худобу до річки, коли дивлюся — клуби диму з боку заводу котяться. То стихне, то застеле так, що й хат не видно. Бачу — дві машини до села заїхали. Роблять заміри — зробив про себе висновок. Близько 16-ї години наша депутат розпорядилася корів розпустити, але довелося допасти до кінця дня, бо більшості господарів не було вдома».

      Миролюбівка розташована на території Богдано-Надеждівської сільської ради. Як розповіли місцеві мешканці, саме до тамтешньої амбулаторії зверталися за допомогою люди. Біля медпункту неабияк вразило, що недільного дня стояли відразу дві машини швидкої допомоги.

      Фельдшер Світлана Ковалець виглядала вкрай втомленою. «Третю добу не спимо, — повідомила з ходу. — На сьогодні (14-та година 13 травня. — Авт.) уже майже 100 людей звернулися по допомогу. Скаржаться на слабкість, головний біль, запаморочення, першіння у горлі... На мою думку, все це — від кислотного заводу». «Але ж керівництво підприємства стверджує, що нічого не сталося?» — намагаюся заперечити. «Треба б їм було побувати в нас учора ввечері, коли пішов дощ. Люди стали буквально задихатися і запах стояв якийсь підозрілий...»

      Вразило те, що мешканців навколишніх сіл ніхто навіть не попередив про необхідні заходи безпеки. Хоча смажений півень хоч-не хоч уже «клюнув». У тому розумінні, що проблема навряд чи обмежиться розходженням точки зору прокуратури з офіційним «нічого не сталося»...