Полтавщину «самообороняють» від соціалістів,

      Минулої суботи лідери громадянського руху «Народна самооборона» Юрій Луценко та Микола Катеринчук «наступали» на Полтавщину. Чільні «самооборонці» зустрічалися з мешканцями двох міст, Кременчука та Лубен, і двох селищ-райцентрів — Машівки та Решетилівки.

      Як повідомив журналістам Юрій Луценко, цей приїзд для нього та його побратимів не перший і не останній, оскільки Полтавщину вони вважають «дуже важливим регіоном для «Народної самооборони». Як, власне, й інші області в центрі України. Неважко здогадатися, що йдеться про можливість і необхідність «підібрати» там електорат соціалістів. Нагадаю, що соцiалiстiв від явно непосильної ноші лідера своїх симпатій полтавці «звільнили» ще на минулих парламентських виборах. А після «коаліційної зради» Олександра Мороза, здається, готові остаточно «списати в архів» його політичну силу.

      Найбільше розчарування екс-соціаліста Юрія Луценка полягає в тому, що, за його словами, серед активу СПУ «не знайшлося нікого, крім Йосипа Вінського», хто б на ренегатство партійного вождя відреагував адекватно. В цьому ж контексті провідник «НаСа» пригадав, як іще зовсім недавно він допомагав тодішньому «губернатору»-соціалісту Степану Бульбі боротися з одіозним полтавським «царем» Анатолієм Кукобою. «А сьогодні той же Бульба разом із Кукобою бореться з Луценком, — зауважив пан Юрій. — Чому? Та тому що Бульба залежить від того, куди його поставить Мороз. Я ж хочу, щоб такі, як Бульба, залежали тільки від того, куди їх поставлять полтавці». При цьому екс-міністр внутрішніх справ виявив неабияку обізнаність із місцевими проблемами.

      Зокрема, з сумнівними «маневрами» довкола Центрального ринку в Полтаві, відвертим «кришуванням», у тому числі й деякими правоохоронцями, наркомафії в Кременчуці тощо.

      Стосовно ж «найгарячішої» виборчої проблематики, то лідер «Народної самооборони» в Полтаві підтвердив уже знайомі читачам «УМ» постулати. Зокрема, про готовність очолюваної ним політичної сили «підписати будь-які документи з іншими демократичними силами» за умов попередньої публічної відмови останніх від співпраці у наступному парламенті з їхніми «антиподами» — «регіоналами», комуністами і соціалістами. Водночас стає зрозуміло, що в «Народній самообороні», принаймні на сьогодні, домінують настрої йти на вибори окремою колоною, нікуди не «вливаючись».

      І якщо сам Юрій Луценко висловлюється з цього приводу обережніше (у Полтаві він говорив про розуміння позиції тих, хто сповідує таку «окремішність»), то, скажімо, ще один активіст «НаСа» Олесь Доній на згаданій прес-конференції переконував усіх у хибності іншого шляху: «Не треба йти у великий цвинтар під назвою мегаблок». Тим паче що такий мегаблок для нього асоціюється передовсім з «вічними», вельми скомпрометованими народними депутатами.

      До речі, амбіції провідника «НаСа» звичайним депутатством у наступній Верховній Раді не вичерпуються. На прохання журналістів прокоментувати чутки стосовно його намірів балотуватися на дострокових виборах мера Києва, Юрій Луценко відповів, що це питання для нього справді актуальне. І з посмішкою додав: «Якщо на той час я буду рядовим народним депутатом, а не, скажімо, Прем'єр-міністром». За словами Луценка, перевибори київської влади має організуати вже новий парламент. У будь-якому випадку, на думку Луценка, «мерія Києва потребує перезавантаження. Бо це вже нікуди не годиться, коли на святкування Дня перемоги у столиці ветерани піднімають гасло «Победили немецких — победим и черновецких». Вважаю, що Київ сьогодні просто зганьблений таким міським головою».