З мантією назад дороги немає

      Голова Верховного Суду Василь Онопенко вдався до чергового кроку з наведення дисципліни в очолюваній ним гілці влади — відкликав із секретаріату Президента матеріали на призначення судді Чишія на посаду заступника голови районного суду. Замість чергового кар'єрного щабля на любомльського служителя Феміди очікує «вердикт» про позбавлення його суддівської мантії за порушення присяги. Керівник ВСУ вже звернувся з відповідним поданням до Вищої ради юстиції.

      Любомльський суддя Степан Чишій відзначився тим, що однієї березневої ночі спробував увірватися в історію рад усіх рівнів усієї України. Скажете, де той Любомль неподалік Ягодинської митниці, а де столиця! Аж ні, телефонний зв'язок зближує: до нашого судді зателефонував знайомий, домовився про зустріч. Мовляв, є державне замовлення... Кожний мислячий суддя мусив би спочатку дати собі раду: причім тут державна вага, коли «ціла делегація» подає позов, з якого виходить, що суддя, мовою молоді, мусить «застовбити» одну столичну жінку депутаткою однієї з райрад столиці буквально за ніч. Бо, бачите, повноваження цієї депутатки Дніпровської райради в м. Києві однопартійці з виборчого «Блоку Черновецького» на міжпартійній конференції припинили за те, що вона «неналежним чином виконувала рішення та доручення виборчого блоку, не брала участі в роботі його органів, не відвідувала засідання депутатської фракції, порушувала фракційну дисципліну».

      Справа неординарна, не кожному столичному судді по плечу, а що за ніч з'ясуєш у волинській глибинці? Розуміючи це, голова райсуду пропонував передати справу йому на розгляд, а відчувши нестримне бажання підлеглого зайнятися нею власноруч, мусив резолювати: «Звернути увагу на підвідомчість і підсудність». Та вже ввечері суддя Чишій зареєстрував заяву в канцелярії райсуду, чи спав уночі — невідомо, але вже як розвиднилося... Що й казати, Степану Степановичу вдалося за одну ніч спіймати істину! Він не лише задовільнив основні вимоги позивачки — зупинив дію рішення міжпартійної конференції однодумців Черновецького, заборонив Київській ТВК і Центрвиборчкому виконувати рішення «БЛЧ», а й вирiшив за доцільне... усупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства задовільнити замовників судовим вердиктом, що вийшов далеко за межі позову. Для гарантії!

      А тепер міцніше тримайтеся, хто на чому сидить, бо цитую пояснення «вашої честі» судді Чишія, яке він прорік під час оперативної наради в апеляційному суді Волинської області: «Я (...) попередньо вирішив постановити ухвалу тільки в тій частині, що стосується безпосередньо позивачки, але мене попередили, що ми не діти, щоб літати за рішеннями за 500 км, хто це сказав, я не хочу говорити».

      «Мені також телефонували додому, питали, чи я за демократію, пропонували зустрітися за чашкою кави, але я відмовився», — пояснював на цій нараді вже голова Любомльського райсуду. А ось його підлеглий Чишій, рекомендований незадовго до цього на посаду заступника голови райсуду, «від кави» не відмовився. Каже, що боявся за свою сім'ю, мовляв, на нього тиснули. «У таку ситуацію за час роботи суддею не потрапляв. Я не можу змінити своє рішення, змінити спосіб забезпечення позову. Назад для мене дороги немає», — пояснює пан Чишій.

      Раніше стежку до судді Степана Чишія протоптали «гонщики» іномарок, яким ягодинські митники відмовляли в пільговому розмитнені автівок «для інвалідів війни». Лишень 2002 року Волинський апеляційний суд скасував 25 (!) рішень любомльського судді Чишія через те, що він неповно з'ясовував фактичні обставини справи. Митники не пропускають в Україну іномарки без сплати величезного мита, а «добрий» суддя Чишій дозволяє! Судячи з переліку цих справ, Степан Степанович «iшов назустріч» одним і тим самим особам по кілька разів. Зрозуміло, заради бідних інвалідів..., яким за три чи чотири життя не судилося б заробити на такі іномарки й тим паче дочекатися такої милостині на десятки тисяч євро від незнайомих іноземців. Неважко здогадатися, які «інваліди» шикують на тих пільгових «Ауді» та «Мерседасах».

      Як тут не здригнешся, знаючи, що на таке бездоріжжя потрапляє не щойно призначений молодий служитель Феміди, а «тертий калач» з кількарічним досвідом роботи слідчим прокуратури, з багатолітнім суддівським стажем, без п'яти хвилин заступник голови райсуду... Просльозитися б зі співчуття, якби точно знати, які у пана Чишія перспективи, якщо його таки визнають негідним носити суддівську мантію. Хаотичні пошуки шматка хліба чи, навпаки, на хліб, та ще й з маслом, йому вистачить?

Анатолій БЕНЬ.