Ви­кид на сві­тан­ку

      Троє гір­ни­ків за­ги­ну­ли, стан їхнiх уці­лі­лих ко­лег — від критич­но­го до важ­ко­го. Фа­хів­ці, які в сей­с­мо­ло­гіч­них ла­бо­ра­то­рі­ях за до­по­мо­гою спе­ці­аль­ної апа­ра­ту­ри вив­ча­ють у під­зе­мел­лі «по­ве­дін­ку» ву­гіль­них плас­тів, схиль­ні вва­жа­ти, що ли­ха від них мож­на че­ка­ти най­час­ті­ше во­се­ни або вес­ною. На жаль, ці вис­нов­ки зно­ву під­т­вер­д­же­ні чер­го­вою під­зем­ною тра­ге­ді­єю на май­же кі­ло­мет­ро­вій гли­би­ні шах­ти «Крас­но­ли­ман­сь­ка», де на сві­тан­ку 9 трав­ня став­ся ви­кид ме­та­ну.

      Як по­ві­до­мив «УМ» дис­пет­чер цен­т­раль­но­го шта­бу Дер­жав­ної во­є­ні­зо­ва­ної гір­ни­чо-ря­ту­валь­ної служ­би, спа­лах ме­та­ну за­фік­су­ва­ли о 5-й го­ди­ні 34 хви­ли­ни в пів­ден­ній ла­ві на гли­би­ні 900 мет­рів. На мо­мент ава­рії під зем­лею пе­ре­бу­ва­ли 473 гір­ни­ки, з яких 28 — без­по­се­ред­ньо на не­без­печ­ній ді­лян­ці. В ре­зуль­та­ті 18 шах­та­рів от­ри­ма­ли різ­но­ма­ніт­ні трав­ми — пе­ре­важ­ко опі­ки різ­них сту­пе­нів та от­ру­єн­ня вуг­ле­кис­лим га­зом. Троє від травм за­ги­ну­ли.

      На міс­це тра­ге­дії при­бу­ли шість від­ді­лень гір­ни­чо­ря­ту­валь­ни­ків та три ре­а­ні­ма­цій­но-про­ти­шо­ко­ві гру­пи ме­ди­ків. До з'ясу­ван­ня при­чин під­зем­ної ава­рії прис­ту­пи­ла й спе­ці­аль­но ство­ре­на ко­мі­сія. За по­пе­ред­ньою вер­сі­єю, ви­кид ме­та­ну мог­ли спро­во­ку­ва­ти бу­риль­ні ро­бо­ти, якi проводили в той мо­мент під зем­лею. Тим більш що від­по­від­ні при­ла­ди по­пе­ред­ньо не за­фік­су­ва­ли не­без­печ­ної кон­цен­т­ра­ції ме­та­ну, за якої всі ро­бо­ти зу­пи­ня­ють­ся.

      18 по­тер­пі­лих шах­та­рів, яких вда­ло­ся під­ня­ти на-го­ра жи­ви­ми, спер­шу гос­пі­та­лі­зу­ва­ли до лі­кар­ні Ди­мит­ро­во­го, а за­тим пе­ре­вез­ли до До­нець­ко­го опі­ко­во­го цен­т­ру Ін­с­ти­ту­ту не­від­к­лад­ної та від­нов­лю­валь­ної хі­рур­гії іме­ні В. К. Гу­са­ка. Один із по­тер­пі­лих пе­ре­бу­ває у кри­тич­но­му, а чет­ве­ро — в ду­же важ­ко­му ста­ні. Стан ще шіс­тьох гір­ни­ків ме­ди­ки на­зи­ва­ють важ­ким, се­ме­ро от­ри­ма­ли уш­код­жен­ня се­ред­ньої важ­кос­ті.

      Усі шах­та­рі, ок­рім опі­ків шкі­ря­но­го пок­ри­ву, ма­ють тер­міч­ні пош­ко­джен­ня ле­гень та от­ру­єн­ня про­дук­та­ми го­рін­ня. В день гос­пі­та­лі­за­ції фа­хів­ці опі­ко­во­го цен­т­ру зде­біль­шо­го прак­ти­ку­ва­ли від­по­від­ні про­ти­шо­ко­ві за­хо­ди, а в чет­вер роз­по­ча­ли опе­ра­тив­не лі­ку­ван­ня па­ці­єн­тів.

      За­ві­ду­ю­чо­го опі­ко­вим від­ді­лен­ням про­фе­со­ра Емі­ля Фіс­та­ля корес­пон­дент «УМ» зас­тав як­раз у мо­мент під­го­тов­ки до опе­ра­ції. Одя­га­ю­чи хі­рур­гіч­ну аму­ні­цію, дос­від­че­ний лі­кар знай­шов кіль­ка хви­лин для роз­по­ві­ді про са­мо­по­чут­тя шах­та­рів «Крас­но­ли­ман­сь­кої». «З 18 по­тер­пі­лих, які пе­ре­бу­ва­ють на лі­ку­ван­ні, стан 11 роз­ці­ню­є­мо як важ­кий і ду­же важ­кий, — ка­же Еміль Фіс­таль. — Один iз гір­ни­ків у кри­тич­но­му ста­ні. Ін­ші — у ста­ні се­ред­ньої важ­кос­ті. З учо­раш­ньо­го дня про­во­ди­мо ін­тен­сив­не лі­ку­ван­ня у виг­ля­ді про­ти­шо­ко­вої те­ра­пії, ос­кіль­ки всі во­ни пе­ре­бу­ва­ли в шо­ко­во­му ста­ні. Ни­ні як­раз роз­по­чи­на­є­мо хі­рур­гіч­не лі­ку­ван­ня. За цей час, від­ко­ли сю­ди при­вез­ли шах­та­рів, я б ска­зав, по­гір­шен­ня їх­ньо­го ста­ну прак­тич­но не­має. Та це ще ні про що не го­во­рить. На жаль, по­пе­ре­ду мо­жуть ви­ник­ну­ти неп­ри­єм­ні нес­по­ді­ван­ки...».

      У па­ла­ті №3, де пе­ре­бу­ва­ють гір­ни­ки, які пот­ро­ху огов­ту­ють­ся від усьо­го пе­ре­жи­то­го, вда­ло­ся по­чу­ти їх­ні роз­по­ві­ді про ава­рію. «Пра­цю­ва­ли, як зав­ж­ди, — роз­по­ві­дає лан­ко­вий гір­ни­чих ро­біт­ни­ків очис­но­го вибою В'ячес­лав Бур­на­шов. — А по­тім спа­лах — і все... Ми опи­ни­ли­ся практич­но в епі­цен­т­рі ава­рії, про­те якимось ди­вом уці­лі­ли. На­віть змог­ли са­мі вий­ти, увім­к­нув­шись у са­мо­ря­ту­валь­ни­ки. А ось бу­риль­ни­ків вже ви­но­си­ли...».

      До па­ла­ти на ка­тал­ці тим ча­сом за­вез­ли ком­бай­не­ра Во­ло­ди­ми­ра Пав­лен­ка, який пе­ре­го­дя теж зга­дав про пе­ре­жи­те: «Десь піс­ля п'ятої ран­ку я під'їхав на ком­бай­ні і нас вер­хо­ві зу­пи­ни­ли. Во­ни не всти­га­ли зак­рі­пи­ти­ся. Я зу­пи­нив ком­байн. Во­ни крі­пи­ли­ся й пе­ре­бу­ва­ли від ме­не мет­рів за п'ять. Да­лі — яс­к­ра­вий спа­лах. Стру­ме­нем га­ря­чо­го по­віт­ря ме­не ки­ну­ло до­до­лу й по­тяг­ло. Доб­ре хоч у со­роч­ці був. Кас­ку зір­ва­ло... Лед­ве на­ма­цав са­мо­ря­ту­валь­ник, що на ком­бай­ні був. Зго­ри чув кри­ки. Там теж хлоп­ці вми­ка­ли­ся в са­мо­ря­ту­валь­ник, бо ки­сень у ви­роб­ці вмить ви­жер­ло... Очі за­по­ро­ши­ло, про­дер їх, а нав­ко­ло — ту­ман із пи­лю­ки сто­їть. По­ча­ли пот­ро­ху ви­хо­ди­ти до кон­ве­єр­но­го штре­ку... Як­що чес­но, ду­мав що не ви­лі­зу звід­ти. А як зга­даю, що піс­ля лі­ку­ван­ня тре­ба по­вер­та­ти­ся на ро­бо­че міс­це... Страш­но, зви­чай­но. Як­що ко­лись по­діб­не з ки­мось трап­ля­єть­ся, то страш­но, а як­що з то­бою — то вза­га­лі...».

      Гір­ни­ки, з яки­ми ще вда­ло­ся пос­піл­ку­ва­ти­ся в па­ла­ті, під­па­да­ють під ка­те­го­рію се­ред­ньої важ­кос­ті. В них опі­ки пе­ре­важ­но об­лич, які те­пер чор­ні­ють на тлі прос­ти­ра­дел та ковдр, рук і тро­хи — ті­ла. Са­мі во­ни зіз­на­ють­ся, що це зав­дя­ки то­му, що бу­ли в спе­ців­ках чи со­роч­ках. А ось ті їх­ні ко­ле­ги, які бу­ли без одя­гу (не сек­рет, в умо­вах нес­тер­п­ної спе­ки на кі­ло­мет­ро­вій гли­би­ні шах­та­рі роз­дя­га­ють­ся до тру­сів), об­го­рі­ли дуж­че і те­пер пе­ре­бу­ва­ють в ре­а­ні­ма­цій­но­му від­ді­лен­ні.

      Опів­д­ні з по­тер­пі­ли­ми шах­та­ря­ми зус­т­рі­ли­ся чле­ни уря­до­вої ко­мі­сії, яка з'ясо­вує при­чи­ни під­зем­ної ава­рії на бла­го­по­луч­но­му в усіх від­но­шен­нях ву­гіль­но­му під­п­ри­єм­с­т­ві. Од­нак про вис­нов­ки ро­бо­ти ек­с­пер­тів го­во­ри­ти по­ки зав­час­но.