«Ну, за Перемогу. За нашу Перемогу!» (Фото автора.)
День перемоги лідер «Народної самооборони» Юрій Луценко відсвяткував у колі ветеранів Сумщини, переважно з партизанського руху. Тож бойові 100 грамів Луценко із соратником Миколою Катеринчуком підняли у Спадщанському лісi поблизу Путивля. Саме тут у 1941—1942 роках було місце стоянки легендарного командира партизанів Сидора Ковпака. Нині тут — Меморіальний комплекс партизанської слави. Луценко каже, що обрав це місце для вшанування ветеранів не випадково: мовляв, молодим активістам «Народної самооборони» є чому повчитися у сивочолих партизанів — людей із народу, які без допомоги влади самоорганізовувалися на захист рідної землі. Саме тому акція громадянського руху «Народна самооборона» до 9 травня мала назву «Естафета поколінь».
Юрій Луценко із задоволенням проводив паралелі, казав, що народна самооборона i партизанський рух — поняття нерозривні. Ветеранів розчулили подаровані мобільні телефони, тепер вони завжди будуть на зв'язку. А скуштувавши солдатської каші, багато хто запитував опозиційного лідера, чи скоро і як вирішиться політична криза. «На жаль, наш прапор перемоги ще попереду. Ми зараз лише на Курській дузі, але перемога буде за нами!» — відповідав лідер «Народної самооборони», оголошуючи тост. «Україні молодій», влаштувавши ексклюзив буквально посеред лісу, Луценко погодився розповісти більше.
— Юрію Віталійовичу, що ви маєте на увазі, коли говорите ветеранам, ніби нинішня політична ситуація в державі є для демократичних сил Курською дугою?
— Це очевидно. Сьогодні в Україні відбуваються важкі баталії між тими, хто йде до нового кращого життя, i тими, хто з усіх сил чіпляється за свої крісла, за старі надумані догми, хто використовує грабіжницькі, брехливі методи. Звісно, наша перемога не за горами, але її ще треба завоювати.
У цей святковий день не хотілося б говорити про політику, але люди — i прості мешканці Путивля, i ветерани — мене запитують: як там ваші переговори? До речі, треба повчитися їхнього бойового духу, бо, незважаючи на ідеологічні вподобання, вони й зараз відчувають себе на бойових рубежах. Я їм відповідаю просто: «Народна самооборона» не розглядає переговори про створення об'єднання демократичних сил як самоціль для досягнення тієї чи іншої квоти, тієї чи іншої кількості депутатів, які пройдуть у парламент. Для нас важливе одне принципове питання: домовитися наперед, що ми формуємо демократичний табір. Чи це буде табір парламентської більшості чи табір меншості — це вже як народ вирішить. Але ми наперед відмовляємося від будь-яких коаліцій з Партією регіонів, комуністами та соціалістами в наступному парламенті. Звісно, згодом між нами можлива співпраця, якісь тактичні спільні дії, але коаліція має бути сформована без цих людей, які тягнуть Україну в гірше минуле.
Поки що згоди на публічне підписання такого акта ми від своїх союзників iз «Нашої України» та «Правиці» не маємо. Це ключове питання переговорів, а питання, скільки буде депутатів від тієї чи іншої політичної сили, є абсолютно другорядним, повірте мені.
— До речі, про квоти. Є інформація, що переговори про створення мегаблоку між «Народною самообороною», «Нашою Україною» та «Правицею» зайшли в глухий кут саме через це. Нібито Луценко, показуючи свій високий рейтинг, вимагає для «Самооборони» 30 відсотків у спільному списку.
— Принципова заява: «Народна самооборона» прийшла на ці переговори на запрошення «Нашої України», ми не просилися на чужий віз. Ми чітко знаємо, що самостійно точно пройдемо в парламент. Але водночас прекрасно розуміємо, що спільний список був би зручніший для виборців.
При цьому ми поставили три послідовні пункти переговорів. Перше. Як я вже казав, це спільна публічна заява про неможливість співпраці в наступному парламенті з Партією регіонів, комуністами, соціалістами. Для нас є принциповим питання: для чого ми створюємо мегаблок? «Самооборона» виступає за об'єднання демократів. Поки що частина учасників цих переговорів утримується вiд цього пункту.
— Конкретизуйте, хто саме з ваших партнерів відмовився, тобто хто не виключає створення в майбутньому коаліції з «Регіоналами»?
— Я не назву конкретних прізвищ до завершення виборів. Насправді ці люди, прихильники широкої коаліції, були i звідти, i звідти.
— З першим пунктом переговорів усе зрозуміло. Якими є другий та третій?
— Другий пункт — назва мегаблоку. Ми вважаємо, що назва «Наша Україна» не відображає всього спектра мотивації для виборця голосувати саме за цю силу. От колишній виборець Мороза, вибір якого зрадили, буде голосувати саме за «Нашу Україну»?
— А чи буде голосувати за «Народну самооборону «Наша Україна»?
— Так, як приклад, чи варто йому голосувати за блок «Наша Україна — Самооборона», або за назву «Союз демократичних сил»? Це все як варіанти. Питання дискусійне, ми про це хотіли б поговорити по-друге. I лише потім, по-третє, маємо обговорити питання квот.
Ми вважаємо, що говорити про квоти можна лише на підставі серйозних соціологічних опитувань, дані яких у принципі, майже збігаються. А ще треба обговорити й питання недискредитованості членів, які представлені в рамках цих квот. Наприклад, певній партії — учасниці блоку — дається 10 чи 20 відсотків квоти, але там не може бути людей, які дискредитовані або просто не командні. Це очевидні речі для утворення спільної команди, а не спільного паровоза!
Але другий та третій пункти наразі не стоять на порядку денному. Сьогодні мої колеги хочуть добитися публічної відповіді: ми відкидаємо можливість співпраці з недемократичними силами чи ні? Якщо так, переходимо до другого пункту. Якщо ні, тоді «Народна самооборона» перериває переговори, бо тоді ми йдемо в чужу гру.
— Отже, питання відмови від створення коаліції з «регіоналами» є настільки принциповим, що може «зарубати» переговори демократичних сил?
— Немає ніяких «зарубань». Є серйозна розмова серйозних людей. Я не роблю жодних трагедій, просто ми ведемо чесну відкриту політику. Давайте говорити простими словами: Луценко має певну підтримку серед людей. Я готовий покласти цей авторитет, як я казав на з'їзді «Нашої України», на спільний вівтар. Але я не хочу, щоб цим скористалися ті пройдисвіти, які після виборів можуть подумати або потягнути до співпраці... (пауза). Не скажу з ворожими, скажу: з протилежними політичними силами. Вибачте, тоді я отримаю просто катострофічну ситуацію, коли я змушений буду як чесна людина просто покласти свій мандат i піти з політики! Не лише з Верховної Ради, а взагалі з політики, бо виходить, що я привів до влади «ширку» — широку коаліцію. На холєру мені це потрібно?!
Так, я страхуюся, бо знаю, що провідники, провайдери i агітатори такої поведінки є серед різних партій. Я не кажу, що ми найбіліші, але це правда. I давайте так, той, хто проти цього, хай відійде, хай іде окремо, хай спілкується з «Регіонами» тощо, але я не розумію, чому я маю бути заручником таємних думок та планів?
А висловлювання про можливість створення «ширки» знову лунають. І відмова наших колег у понеділок публічно підписати заяву про неможливість співпраці з Партією регіонів — тому підтвердження.
З іншого боку, хочу підкреслити, що Слава Кириленко думає так само, як i я. В мене немає розбіжностей із керівництвом «Нашої України». Але я хочу мати формальний документ, який мені точно забезпечить зрозумілу мету цих виборів.
— Але чи не є ризиком для «Народної самооборони» йти на вибори самостійно?
— Мені здається, вся соціологія свідчить про те, що ми візьмемо своїх 5—7 відсотків, а якщо постараємося — то й 10! Тому ми спокійні за своє проходження в парламент. Але питання в іншому... (пауза). Ну от, ми сиділи зі Славою Кириленком, i я говорив: я i так можу провести у парламент 30 чоловік, а спільно з «Нашою Україною», у загальному списку, наприклад, 25. Тобто окремо ми можемо здобути на п'ять мандатів більше. Але, напевно, інтереси України є важливішими. Тобто я згоден іти на вибори разом, тут немає проблеми квот. Але є одне питання: для чого ми проводимо до Ради у спільному списку сотню чоловік? Якщо задля відстоювання демократичних принципів, чи то при владі, чи то в опозиції, я це розумію і готовий до цього. Але якщо йдеться про сотню, в якій знайдуться ті, що можуть потім схибити відносно думки виборця, я на це не погоджусь. От i все.
Доки не завершилися вибори, я не хотів би усю цю ситуацію розглядати як загрозу. Це просто тенденції переговорів. Більшість із тих, хто сидить за столом переговорів, є прихильниками такої ж точки зору. А певні нюанси, які мене турбують, я хотів би вирішити публічно. Перемога демократичних партій, перемога Віктора Ющенка у 2004 році є яскравим прикладом відкритості та прозорості. Тож давайте прозоро й публічно підпишемо угоду про неможливість співпраці з «Регіонами». Аби знову за два тижні до виборів «Наша Україна» не була поставлена перед проблемою заяв окремих особистостей, які говоритимуть про широку коаліцію. Я не хочу повторення цієї гри. Ми всі добре пам'ятаємо, про що заявили один i другий та чим скористалися треті.
— «Народна самооборона» фактично вже розпочала передвиборчу агітацію. Свідченням того є поїздки по регіонах України — тепер завданням є відвідування не обласних, а районних центрів.
— Так, ми плануємо відвідати 170 районних центрів України, аби пояснити людям, що відбувається в державі й що треба робити. Ми не хочемо сидіти в Києві та плести партійні інтриги в офісах. Люди, які цим займаються, відриваються від людей. А я вважаю, що сила будь-якої справді народної партії полягає саме у спілкуванні з людьми.
— I як довго мандруватимете райцентрами? Чи встигнете до часу «ікс»?
— Ця акція триватиме два місяці, якщо вибори вiдбуватимуться в липні. Якщо вибори будуть відтерміновані, ми збільшимо час акції до трьох місяців. Але в будь-якому разі ми проведемо цю кампанію i побачимо всю Україну, скажемо людям те, що думаємо, i почуємо від них, чого вони вимагають.
— Про вибори 24 червня, очевидно, вже не йдеться. Яку дату виборів в липні маєте на увазі?
— Ми не можемо мати її на увазі, бо навіть Президент не знає точної дати виборів.
— Ви припускаєте, що вибори можуть відбутися восени?
— Ми припускаємо. Для «Народної самооборони» питання терміну виборів не є принциповим. Для нас принципові самі дострокові вибори, які покарають зрадників i дадуть Україні нову якість депутатів.
— I останнє. В інтернеті з'явилася інформація, що нібито окремі лідери «антикризової» коаліції всерйоз готувалися до реалізації плану фізичного усунення вас та голови секретаріату Президента Віктора Балоги. Чи відомо вам щось про можливі замахи на ваше життя?
— Інтернету не читав, але таку інформацію маю. Маю навіть фотографії акту передачі грошей i «трасу» транзиту кілерів з однієї із сусідніх держав до одного із серйозних українських мегаполісів. Я маю цю інформацію, мають i наші партійні служби безпеки. До державних спецслужб я не звертаюся. Вони роблять свою справу, я свою. Просто як екс-міністр внутрішніх справ я знаю, що серйозне замовлення не може бути упереджене. Але, з іншого боку, маючи певну інформацію, я роблю певні кроки...
— Але ж ви постійно серед людей, фактично відкриті, ще й по райцентрах збираєтеся їздити...
— Ну я ж не буду, як Курочкін, два роки ховатися в бункері в Москві. До речі, його витягували в Київ спеціально для того, щоб «грохнути». Тепер хай слідство розбирається, хто це зробив. А моя ситуація дуже проста: мій захист — це, по-перше, підтримка людей, а по-друге, певні превентивні кроки щодо замовників. Бо виконавця неможливо зупинити. Це аксіома. А як ці превентивні кроки робляться... Якщо в когось є проблеми, я їм пораджу (сміється).
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
