Чи встоїть Янукович після операції на коліні

      Погодившись на участь у дострокових виборах, Прем'єр Віктор Янукович фактично легітимізував від свого імені усі останні кроки Президента Віктора Ющенка, включно з «перетрушуванням» Конституційного Суду. Що мається на увазі? «Регіонали» стоїчно підсипали доларів у вогонь свого Майдану, заявляючи, що тільки КС може поставити крапку в правовій колізії, що виникла після двох указів глави держави. Але коли Ющенко прибрав із Жилянської пані Станік та пана Пшеничного, запал «донецьких» зійшов нанівець. Що й не дивно: проурядова коаліція вже не має необхідних для прийняття вердикту КС десяти голосів, і докупити нестачу — ніяк. Саме це стало однією з причин несподіваної для багатьох погідливості пана Януковича в стінах секретаріату Президента.

      Натиск останнього приніс свої плоди. Хай там що кажуть про Ющенка, який перейняв рейдерську практику і з мирного пасічника став бойовою осою, але надто вже довго він пропонував «Регіонам» столи переговорів усіх можливих форм. Меблеву фабрику закрив Віктор Балога, ставши не гіршим «кризовим менеджером», аніж в АП був його екс-однопартієць Віктор Медведчук. І ось «донецькі» — вдруге після 2004 року — змушені відступити у протистоянні з «помаранчевими». Тепер уже — «новими помаранчевими», злими, навченими на власних помилках та без можливості відступати назад. І саме в такий момент Партія регіонів змушена була навіть без рішень скомпрометованого КС визнати «право сили» Президента.

      Щоправда, свою контрибуцію «донецькі» віддають у дуже дивний спосіб. Варто було послухати виступи їхніх нардепів на пленарному засіданні ВР 8 травня. Заквітчані бойовими георгіївськими стрічками, вони так прониклися патетикою радянського дня Перемоги, що забули змінити платівку про відмову від виборів і намір стояти на майданах до переможного кінця. Схоже, фракція «Регіонів», у якій і без того існувало кілька груп впливу, стала ще менш керованою. Тож не дивно, що Віктор Федорович — ну просто зовсім уже як «немужик» — змушений був чкурнути геть з України і саме в ці критичні дні лягти під ніж іспанського хірурга-ортопеда.

      Чи додасть Януковичу стійкості операція на меніску — невідомо. Але стояти будь-якою ціною — просто немає сенсу. Патова ситуація повертається на користь президентських та опозиційних сил, і «донецьким», природно, хочеться вийти з неї із найменшими втратами.

      Зараз їхня пропозиція «відкату» полягає в тому, аби провести дострокові вибори не влітку, а восени. Мотивація така: по-перше, за цей час мине пік популярності «нових помаранчевих» серед виборців; по-друге, це означатиме, що підставою для переобрання ВР буде не указ Президента, а згода самого парламенту (при цьому Президент фактично втратить право так само легко розганяти депутатів надалі); по-третє, мало що за півроку зміниться? Може, вдасться якось відкрутитися від обіцянок переобиратися взагалі?

      Важке становище Януковича полягає ще й тому, що в цій ситуації потрібно якось зберегти імідж «людини слова», яка «порожняк не гонить». Одну обіцянку Ющенкові він уже дав. Але далі почав задкувати, перекладаючи відповідальність за прийняття доленосного рішення на Верховну Раду. А там — спікер Мороз, який робить усе, щоб не допустити дочасних виборів узагалі. Побачивши на горизонті їх реальні обриси, лідер Соцпартії однією рукою почав грати на катеринці свою улюблену, гарну, але зовсім не нову пісню про чергові зміни до Конституції, а іншою — гарячково шукати можливість організувати якийсь блок із «Регіонами». Адже зрозуміло, що самотужки СПУ до нового парламенту не потрапляє. Відтак зрозуміло, чому соціалісти, скооперувавшись із комуністами, так прагнуть затягнути графік робочої групи. Завдяки їм навіть так званий «малий пакет», що базується передусім на постанові ВР про зміни до держбюджету для проведення додаткових виборів, стає дедалі менш імовірним. Якщо наприкінці минулого тижня президентська сторона сподівалася на голосування у ВР 8 травня, то тепер компроміс відкладається принаймні на середину місяця.

      А пан Мороз поки що продовжує наполегливо працювати на пониження свого рейтингу. Це ж треба так боятися всього на світі, щоб чекати під парламентом президентські БТРи. А коли вони не з'явилися навіть під шумок Параду перемоги — здивувати світ натяками на те, ніби і «запрограмований теракт із поїздами», і вибух газопроводу на Київщині влаштували лихі вороги стабільності та опоненти уряду (читай — менеджери з Банкової).

      Що тут додаси? Маразм міцнів. І ясності від цього не додається...