А чиновник колупає пiч

08.05.2007

      Цей винахід, що спроможний економити близько 25 відсотків газу, придумали львівський газовик Михайло Полуситко та його п'ятеро колег. За словами винахідника, нового типу газовий пальник уже пройшов усі необхідні випробування та відповідає державним стандартам. Утім досі на державному рівні ніхто не взявся впроваджувати цю енергозберігаючу технологію.

      Новий пальник винайшли майже 20 років тому чотири ченці Святого ордена Василія Великого Української греко-католицької церкви. Водночас пан Полуситко як дипломований газовик взявся випробовувати його у своїй лабораторії на кахельній пічці. Результати випробовувань були підтверджені Державним центром випробування та впровадження паливовикористовуючого обладнання — винахід відповідає основним вимогам держстандартів і його можна використовувати як у житлових будинках (у кахельних печах або котлах), так і на підприємствах у великих котельнях.

      Переваг цього ноу-хау, як стверджують винахідники, є декілька. По-перше, нові пальники можуть працювати на так званому низькому тиску до 50 мм водного стовпчика, що дозволяє суттєво зекономити газ. Якщо звичайні пальники споживають мінімально 2,5 кубометра газу для прогріву печі, то новий пальник потребує 0,7—0,8 кубометра. Якщо ж говорити про масштаби міста, то Львів щороку споживає один мільярд кубометрвів газу. У випадку переобладнання кахельних печей економія становитиме більше ніж 20 мільйонів доларів на рік. Варто зазначити, що пальники старого типу взагалі не можуть працювати на низькому тиску. По-друге, економиться не тільки газ, а й електроенергія. Так, у великих котельнях працюють електрогенератори, які забезпечують подачу в котел повітря. Натомість новий спосіб спалювання і новий пальник забезпечують саморегулюючу подачу газоповітряної суміші. Такими чином на одному котлі економиться приблизно 18 кіловат щогодини.

      Наочним прикладом ефективності нової технології є котельня Львівського заводу фототелеграфної апаратури. Там уже понад 6 років працює нова технологія спалювання газу, і, як стверджує заступник головного енергетика підприємства Степан Фолюш, економія досить відчутна — 15—20 відсотків блакитного палива. Якщо сюди додати ще й заощадження електроенергії, то три тисячі гривень, необхідних для переобладнання старих котелень на нові технології, здаються копійками.

      Тим часом, попри доведену економність винаходу, на державному рівні чиновники не поспішають впроваджувати ноу-хау. А обласна влада хоче знайти в якомусь районі Львівщини котельню, яку зроблять експериментально-показовою. На ній пан Полуситко і його колеги зможуть вкотре довести, що в ситуації, коли Україна постійно потерпає від нафтогазових криз, їхній винахід є більш ніж доречним.