Нині, під час Пилипівки, хтось обов'язково дотримується посту — для очищення духу і спасіння душі. Власної. А чим керувалися учасники акції «Сопричастя», якi провели 33-годинний піст-голодування в пам'ять про жертв голодомору 1932—1933 років? Вони кажуть, що «аби зрозуміти той жах, перед яким лице в лице опинився пересічний українець, з хати якого вимели останню зернину, село якого оточили кільцем вартових, діти якого просили їсти... Щоб осягнути — потрібно пережити або принаймні спробувати це зробити». От вони і спробували. Акція, влаштована на завершення «ювілейного» року голодомору Тернопільською міською організацією Спілки української молоді в Україні (СУМ), є своєрідним продовженням ініціативи сумівських побратимів з Австралії, які провели аналогічні заходи трохи раніше, в середині листопада.
В Україні «Сопричастя» об'єднало сумівців і пластунів, членів Молодіжного націоналістичного конгресу та представників товариства українських студентів-католиків «Обнова». Долучитися до акції — вшанувати молитвою, постом та доброю справою пам'ять жертв геноциду запрошували всіх бажаючих. Єдине обмеження — вік волонтера — 18 років — та відсутність медичних протипоказань до голодування. «Це була своєрідна особиста жертва кожного з нас на помин душі невинно загиблих від голоду 33 року. Адже серед низки помпезних меморіальних заходів, які супроводжували сумний ювілей сімдесятої річниці голодомору, якось ніби загубилась чи змаліла пам'ять про саму людину, що стала жертвою цієї неоголошеної війни», — каже комендант акції сумівець Юрій Заруцький.
Особливий символізм події мали надати добрі діла: милостиня, пожертва на сиротинець — кожен сам міг вибирати, яку добру справу зробити. Варто додати, що умови акції «Сопричастя» не вимагали безпосередньої особистої присутності в одному місці та в один час. Вона була, радше, своєрiдним «духовним містком між століттями та людьми», що з'єднав Тернопіль, Київ, Івано-Франківськ, Львів і Калуш. Скільки виявилося співчутливих? Менше, ніж тих, що загинули під час голодомору, але більше, ніж апостолів, як сказав поет.