(УНІАН.)
Якби вибори відбулися 27 травня, Народний рух ішов би на них у складі блоку «Українська правиця». Принаймні саме таким було рішення з'їздів, які відбулися одразу після першого указу Президента про розпуск Верховної Ради. До цього блоку мали увійти також Українська народна партія (Костенка) і УРП «Собор» (Матвієнка). Першим номером у списку став голова НРУ Борис Тарасюк, а повна назва блоку сперлася на бренд його партії, однієї з найстаріших в Україні, — «Рух — Українська правиця».
Зараз «помаранчеві» поновили переговори про створення більшого блоку — за участю НСНУ, «Правиці» та «Народної самооборони». У розмові з кореспондентом «УМ» Борис Тарасюк сказав, що нині це найбільш імовірний варіант, хоча наразі, поки не прийнято відповідних рішень, НРУ готується до виборів у складі «Правиці».
— Борисе Івановичу, чи правда, що «НУ», «Правиця» і «Народна самооборона» таки досягли принципової згоди іти на вибори спільним блоком?
— Таку можливість не можна виключати. Ми від початку закликали БЮТ і НСНУ створити спільний мегаблок. Оскільки ця ідея не знайшла підтримки, ми запропонували відтворити блок «Наша Україна». НСНУ відмовилася і від цієї пропозиції. Це спонукало нас створити блок правих сил «Рух — Українська правиця».
— А чому попервах не склалося з «Народним союзом «Наша Україна»? Лише через те, що НСНУ хоче йти на вибори не як блок, а як партія і пропонує вам приєднуватися до списку на індивідуальних засадах?
— Принаймні хотіла. Зараз виглядає так, що НСНУ знову повертається до початкової ідеї — відносно ширшого об'єднання демократичних сил у єдиний блок. У даному випадку я бачу трьох суб'єктів творення такої політичної коаліції: це «Рух — Українська правиця», НСНУ і «Народна самооборона».
— Що є головною перешкодою в творенні такого блоку?
— Зараз перешкод немає. Єдиною перешкодою була невизначеність щодо дати дострокових виборів. Оскiльки тепер відома точна дата виборів, розпочинається активна фаза переговорів (тепер це 24 червня. — Авт.).
— А як у назві цього блоку з'явилося слово «Рух»? Адже раніше обговорювали варіант «Українська правиця». Чи легко погодилася на це УНП, яка чотири роки тому відмовилася від рухівського бренду?
— А що це за назва — «Українська правиця»? Ця назва — це результат політичного компромісу. Я не виключаю, що вона може бути змінена. Але хочу сказати, що і НРУ, і УНП взяли курс на відновлення організаційної єдності. Наша мета — відновлення єдності партій, які складали колись відомий потужний Народний рух.
У принципі, НРУ та УНП уже готувалися до походу на наступні вибори в складі однієї партії. Ми планували об'єднатися в партію впродовж року. Але указ Президента настільки пришвидшив цей процес, що в нас уже не було часу для роздумів. І так було створено цей блок.
— УРП «Собор» Анатолія Матвієнка теж буде з вами у єдиній партії?
— Так, «Собор» готовий до об'єднання в єдину партію. Я не виключаю, що в нову партію можуть увійти також інші політичні сили, які того забажають.
— А як щодо іншого партієтворчого процесу: відомо, що керівництво «Нашої України» пропонувало вам увійти до складу цієї партії. Чи може бути таке, що НРУ увіллється в «Нашу Україну»?
— Неможливо. Рухівці бажають продовження розвитку своєї партії як невід'ємної складової частини українського політикуму.
— І знову питання про назву. Чи той факт, що блок найменували «Рухом», свідчить про те, що й майбутня права партія зватиметься «Рухом» або «Народним рухом»?
— Я не виключаю цього. Адже «Рух» має славну історію. І попри те, що його намагалися колоти, він поборов ці труднощі й продовжує розвиватися. В народу є повага до НРУ. Він не заплямував себе діяльністю проти народу чи національних інтересів. Цим може похвалитися не кожна партія.
«Висловлювання на кшталт «Україна — для українців, у жилах яких тече українська кров»
не може бути частиною ідеології НРУ»
— Борисе Івановичу, чи не боїтеся ви того, що, пішовши на вибори самостійно, «Українська правиця» може не подолати виборчий бар'єр і знову розпорошить голоси «помаранчевого» електорату? Адже, за даними опитування КМІС, ваш блок готові підтримати тільки 1,6% виборців.
— За опитуванням, яке між 23 лютого і 3 березня провів Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, за «Українську правицю» готові проголосувати 3,1% опитаних. А за опитуванням, яке надрукувала «Україна молода» (воно проводилося серед наших читачів спільно з Центром політичних комунікацій Університету «Україна» та Всеукраїнською асоціацією політичних наук. — Авт.), тільки за НРУ готові проголосувати 9% опитаних.
Є ще такі дані: більше 29% опитаних, за дослідженням Центру Разумкова, віддають перевагу націонал-демократичній ідеології. Отже, в суспільстві є попит на виразників цієї ідеології, а такими є і Народний рух, і УНП, і «Собор». Тому ми дійшли висновку, що варто створити блок правих сил, який представить виборцям ту альтернативу, яка фактично зникла після 2002 року. Тоді ми пішли на створення блоку «Наша Україна», і праві партії виступили його складовою.
— От ви кажете про популярність націонал-демократичної ідеології. Торік Український народний блок Костенка—Плюща теж висловлював впевненість у своїх силах на основі подібних даних. Але програв вибори, бо не зумів переконати потенційний електорат, що саме цей блок найліпше репрезентуватиме потреби нацдемівського виборця.
— УНП пішла на вибори фактично одноосібно. Але ж вона не єдина асоціювалася з правими силами. Народний рух був у складі «Нашої України», туди ж входили КУН, «Собор», Християнсько-демократичний союз. Те, що УНП пішла окремо, звичайно, викликало певне сум'яття і невдоволення в людей, які поділяють наші ідеї. Сьогодні ситуація інша: праві партії будуть разом.
— Які ще політичні сили можуть увійти до складу «Правиці»?
— Блок правих партій важко уявити без Конгресу українських націоналістів. Я не виключаю також появи інших дрібніших партій.
— Якщо з правими йтиме КУН, то чи візьмете ви у список лідера цієї партії Олексія Івченка? Адже ця постать викликає неоднозначні оцінки. Його, наприклад, уже виключили зі списків «Нашої України».
— Це питання з категорії «якщо». Коли будемо остаточно визначатися щодо формату участі в виборах, тоді й будемо обговорювати ці питання. Голова партії не вирішує ці питання одноосібно, це вирішують керівні органи.
— А що за ситуація зі «Свободою»? Лідер цієї правої партії Олег Тягнибок звинуватив Народний рух у тому, що ви на з'їзді, на відміну від УНП та «Собору», не внесли ВО «Свобода» до списку тих політичних сил, із якими плануєте блокуватися, хоча попередні домовленості нібито були.
— У Руху таких домовленостей не було. Ми домовлялися з УНП, із «Собором», із Республікансько-християнською партією, з Партією відродження села, але зі «Свободою» — не домовлялися. В Народному русі існує таке, знаєте, обережне ставлення до «Свободи», тому що висловлювання на кшталт «Україна — для українців, у жилах яких тече українська кров», не може бути частиною ідеології НРУ. Народний рух від початків розвивався на ідеях поваги до представників усіх національностей українського народу. На початку 90-х років у партії навіть була рада національностей, яку очолював представник єврейської етнічної меншини. Невипадково у списках Руху традиційно йшли лідери кримськотатарського меджлісу Мустафа Джемільов і Рефат Чубаров.
— Борисе Івановичу, давайте поговоримо про розпуск парламенту. Якщо Конституційний Суд визнає указ неконституційним, якими будуть дії Народного руху та опозиції загалом?
— Якщо указ і мотивацію Президента не сприйматиме скомпрометований Конституційний Суд... А хіба КС має довіру в народі? Він уже дев'ять місяців працює, і не виніс жодного рішення!.. Так от, якщо КС прийме рішення про неконституційність указу, то «Наша Україна» і БЮТ готові вдатися до відповідних заходів. Тоді наші депутати повиходять із фракцій, це дасть підстави для позбавлення їх депутатських мандатів. У такий спосіб Верховна Рада стане недієздатною, а це дасть Президентові підстави підписати ще один указ про позачергові вибори.
— А ви не боїтеся, що після виборів, на яких, припустимо, переможуть «помаранчеві», депутати Партії регіонів теж складуть повноваження та «обнулять» свій список? Вам не здається, що такий крок опозиції — нераціональний?
— Будь-яке рішення має дві сторони медалі. Ви кажете про можливість створення прецеденту, який потім може повторитися. Але давайте подивимося на це під іншим кутом зору і згадаємо, що спричинило нинішню кризову ситуацію та потребу дострокових виборів. У Президента не було іншого виходу, бо більшість формувалася з порушенням моралі та Конституції, з перебіжчиків, яким погрожують і яких перекуповують. Тому говорити про те, що БЮТ чи «Наша Україна» чинять неправомірно... Річ у тім, що ми шукаємо правові шляхи, а наші опоненти приймають антиконституційні рішення і кричать, що Президент порушив Основний закон. Де логіка? Якщо вони вважають, що указ глави держави — неконституційний, то нехай почекають рішення Конституційного Суду. КС ще не виніс вердикту, а вони не виконують указ. Вони не мають права не виконувати указ глави держави. За це передбачено кримінальну відповідальність.
— Які ви бачите шляхи виходу з нинішньої кризи? Всі наче погоджуються з тим, що без Партії регіонів виборів не буде...
— Я вважаю, що в даному випадку Президент чинить досить правильно, він проводить консультації. Якщо в результаті буде досягнуто політичних компромісів, які дадуть можливість розв'язати цю кризу, і Партія регіонів стане учасником виборчого процесу, то я це привітаю. Єдиним шляхом зараз є політико-правовий. Причому неодмінним елементом цих політичних домовленостей мають бути дострокові вибори.
— Чи достатньо буде дострокових виборів для залагодження кризи? Можливо, варто також внести зміни до Конституції або ж прийняти нову?
— Конституція справді недосконала. І, власне, навіть ПАРЄ заявила, що основною причиною нинішньої кризи є недосконалість тих змін, які поспіхом були внесені до Конституції. Я підтримую Президента: треба створити конституційну комісію, до якої увійшли б представники всіх органів влади, і розпочати роботу над новою редакцією Конституції. Це може бути виходом із ситуації, а також запобіжником від виникнення подібних криз у майбутньому.
— А як ви ставитеся до того, щоб нову Конституцію було затверджено на референдумі?
— Практика європейських демократій свідчить, що Конституції ухвалюються кваліфікованими законодавцями, а не народом. Пригадайте, у 2000 році Леонід Кучма виніс на референдум питання щодо внесення змін до Основного закону, і реакція Євросоюзу та Ради Європи була негативною. Тому що влада може намалювати будь-що, подати це для прийняття непідготованому суспільству, і люди можуть за це проголосувати. Чи це буде правильний шлях? Очевидно, що ні.
— До речі, я сам добре відчув на собі недосконалість цих змін до Конституції, — каже Борис Тарасюк. — Бо ця правляча коаліція фактично на мені вперше випробувала свої антиконституційні методи, коли, в порушення Конституції, не дочекавшись розгляду подання народних депутатів у Конституційному Суді, ухвалила постанову про звільнення міністра закордонних справ.
І я вважаю, що в цій історії ще не поставлено крапку. Тому що на розгляді Конституційного Суду досі залишається подання 46 депутатів. Рано чи пізно він має розглянути його, і я переконаний, що це подання буде вирішене Судом якраз на користь повноважень Президента. Відтак я буду мати можливість поставити питання про поновлення на посаді міністра.
— Тобто після можливого рішення КС ви домагатиметеся скасування постанови ВР про ваше звільнення?
— Так. Але тут справа не в боротьбі за крісло, а у відновленні справедливості та верховенства права, це головне. Йдеться про право Президента, який, за Конституцією, має виняткові повноваження вносити кандидатуру міністра закордонних справ і міністра оборони до парламенту. І логіка говорить про те, що порядок зняття цих міністрів теж відбувається за поданням Президента. Але в недолугих змінах до Конституції це забули розписати. Йдеться не про Тарасюка, бо на місці Тарасюка міг опинитися будь-хто інший, а про те, що створено небезпечний прецедент в одноосібному трактуванні Конституції.
— А що ви скажете про свого наступника Арсенія Яценюка? Вже минув певний час, можна робити певні висновки про його роботу.
— Насправді за такий проміжок часу важко давати оцінки. Треба достатньо фактів, а фактів наразі дуже мало.
— Тоді спитаю так: чи під силу людині без дипломатичної освіти працювати на посаді міністра закордонних справ?
— Безумовно, в будь-якій професії є своя специфіка. Якщо хтось вважає, що дипломатія — це та сфера, куди можна прийти і відразу стати професіоналом, то це велика помилка. У мене 32 роки дипломатичного стажу, і я можу сказати, що досвід професіонала з'являється тільки через десять років: п'ять років — це фахова освіта, два роки — робота в центральному апараті, щоб людина усвідомила весь процес і дипломатичну кухню, і два—три роки — робота за кордоном. От тоді виникає дипломат. Яценюк має інший досвід. Можливо, він компенсує ним відсутність дипломатичного досвіду. Я бажаю Арсенію Петровичу успіхів у цьому.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
