У попередній публікації 20 квітня ми повідомляли читачів, що газета «Україна молода» і Центр політичних комунікацій Університету «Україна» та Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН) провели дослідження громадської думки щодо найактуальніших питань сьогодення.
Нагадаємо, що на запитання нашої анкети відповіли 2200 респондентів з усіх областей України, з яких 48,4% — чоловіки і 51,6% — жінки.
За національністю: 78,4% — українців, 18,4% — росіян і 3,2% — представників інших національностей.
За соціально-професійним статусом: 10% — робітників, 3% — селян, 11% — інженерно-технічних працівників, 17% — представників гуманітарної, 12% — управлінської, 9% — бізнесової сфер діяльності. Приблизно 13% — студентів та учнів, 3,5% — домогосподинь, 17% — пенсіонерів, 3,5% — державних службовців та військових.
За віком: до 20 років — 8,2%, 21—30 років — 20,5%, 31—40 років — 13,3%, 41—50 років — 17,1%, 51—60 років — 18,9%, понад 60 років — 22,1% опитаних.
Як можна побачити з наведених вище даних, у цілому структура масиву опитаних громадян відповідає соціально-демографічній структурі населення України.
Отже, продовжимо знайомити вельмишановних читачів з результатами нашого дослідження, зокрема щодо партійних рейтингів.
Виглядаючи вибори
Минулого разу ми вже повідомляли, що відповідно до результатів дослідження, якби парламентські вибори відбулися у березні 2007 р. (опитування було проведено до прийняття Президентом указу про позачергові вибори), результати голосування виглядали б наступним чином (%):
1. Партія регіонів — 24,8
2. Блок Юлій Тимошенко — 22,9
3. «Наша Україна» — 9,5
4. Народний рух України — 9,0
5. Комуністична партія України — 3,0
6. Народна партія — 1,4
7. Партія зелених України — 1,0
8. Соціал-демократична партія
України (об'єднана) — 0,8
9. Соціалістична партія України — 0,7
10. «Громада» — 0,3.
Анкета акцентувала вашу увагу на списку з 10 політичних партій. Та респонденти розширили цей перелік. Інформуємо, що 6,8% респондентів назвали кілька десятків інших партій, а 8,4% опитаних заявили, що проголосують проти всіх учасників виборчих перегонів.
Привертаємо вашу увагу до такої цифри: 11,2% респондентів дописали, що готові проголосувати за (поки що віртуальну) «нову демократичну партію, очолювану політичними лідерами, які не заплямували себе».
Отже, несподіванки на позачергових виборах, безумовно, будуть. Передбачаємо такі причини. По-перше, після указу Президента про дострокове припинення повноважень парламенту конфігурація політичних сил не могла не змінитися. Не викликає сумнівів, що цей указ справив мобілізуючий вплив на основних політичних гравців (і ми це бачили на «різнокольорових» мітингах з обох боків). По-друге, провал у минулому році формування «помаранчевої» коаліції (яка так і не змогла стати правлячою) сприяв реінкарнації Народного руху України, як ідеологічної партії, що на перших етапах державного будівництва мала чіткий імідж консервативної національно-демократичної політичної сили. Але, звичайно, можливі й інші несподіванки...
Як обирати Верховну Раду?
Як свого часу казав перший і останній президент СРСР М. Горбачов: «Нам тут підкидають думку...» Так от, нам, дійсно, постійно «підкидають думку», що схід і захід України є непримиренними антагоністами.
Але це абсолютна неправда «окремих зарубіжних політтехнологів», зацікавлених у роздмухуванні політичних конфліктів в Україні! Насправді думки «східняків» і «західників» дуже схожі.
Візьмемо, наприклад, запитання: «Яку виборчу систему потрібно використовувати в Україні для виборів народних депутатів?»
Думки представників різних регіонів України (так само, як і чоловіків та жінок) майже не відрізнялися:
1. За мажоритарну (одномандатну чи багатомандатну) виборчу систему 37,4%
2. За пропорційну просту виборчу систему (голосування за списками, як у 2006 році) 5,0 %
3. За пропорційну з преференціями
(коли голосують за певну партію і водночас — за конкретних людей у партійному списку, як, наприклад, у Польщі) 39,0 %
4. За мажоритарно-пропорційну (половина депутатів обирається від округів, половина — за партійними списками) 17,2%
Аналізуючи ці результати, не можна не помітити, що більшість виборців — 54,6% — вважають (тією чи іншою мірою), що потрібно повернутися до питання обрання народних депутатів від територіальних виборчих округів (повністю або частково). Сподіваємося, цей сигнал громадськості буде сприйнятий нашими законодавцями і врахований при підготовці нової редакції виборчих законів.
Який політичний устрiй нам потрібен
Схоже на те, що «караул стомився» і прагне «сильної руки». Принаймні 54,0% опитаних для себе вирішили остаточно, що Україні потрібен сильний Президент і обмежений у повноваженнях парламент.
У свою чергу, 24,3% респондентів вказали на необхідність побудови такого політичного режиму, де реальну владу матиме парламент, а обмежену — Президент. Ще 6,5% переконані, що найкращий варіант для нас — конституційна монархія з реальною владою парламенту. Таким чином, констатуємо: 30,8% (майже третина) — прибічники парламентської форми політичного режиму.
Водночас не може не турбувати той факт, що в умовах нашого безладу і вакууму ефективної державної влади, зростає кількість людей, що схиляються до ідеї щодо авторитарних (6,0% — монархія) або тоталітарних (5,2% — диктатура) форм політичного режиму. Прибічників авторитарно-тоталітарних методів управління — уже 11,2%, і якщо ситуація в країні не змінитися на краще, де гарантія, що їх кількість не збільшиться?
Ідеологія державотворення
Попереднє запитання тісно пов'язане з базовою ідеологією, яка має створювати фундамент національного державного будівництва. Вивівши своєрідний рейтинг ідеологій, ми отримали наступні результати:
1. Єврорегіоналізм (формування європейської регіональної держави та громадянського суспільства на цінностях християнської цивілізації) 36,5%
2. Соціальна демократія (еволюційне реформування капіталізму з точки зору забезпечення прав, свобод, соціальної справедливості, перерозподілу світового багатства) 20,7%
3. Лібералізм (забезпечення: прав і свобод людини, парламентаризму, вільного підприємництва та обмеження прав держави) 17,6%
4. Консерватизм (збереження: існуючої влади, традиційних національних, соціальних, релігійних, сімейних цінностей) 9,9%
5. Комунізм (повна заборона приватної власності, диктатура пролетаріату, класова боротьба як рушійна сила прогресу) 4,1%
6. Соціалізм (заборона приватної власності, політичної та духовної опозиції — під гаслами відсутності експлуатації, «справедливого» розподілу благ і духовних цінностей) 3,8% 7. Глобалізм (всепланетна уніфікація, формування глобальної держави і глобального громадянського суспільства 2,4%
Аналізуючи це своєрідне «рейтингове голосування» ідеологічних доктрин, ми можемо зробити висновки, що в основному українська суспільна свідомість визначилася: будуємо — капіталізм (74,8%) на таких засадах:
а) європейськості та християнських принципах;
б) демократії та соціального захисту;
в) лібералізму.
При цьому кожен десятий (9,9%) орієнтується на консервативні (національно-демократичні та соціальні) цінності, а кожен дванадцятий (7,9%) — на комуністичну та соціалістичну (в радянському варіанті) ідеологію державотворення.
Таким чином, можемо констатувати, що загалом капіталізм «із людським обличчям» вже не лякає пересічних українських громадян. І це створює суспільно-політичні та соціально-психологічні передумови інтеграції України в світове, насамперед, європейське співтовариство.
Партії та їхні технології
Якщо ж здійснити відповідний аналіз рейтингів політичних партій та блоків у поєднанні з аналізом рейтингів провідних ідеологій, що прижилися на українському грунті, виявляється дуже цікава закономірність.
Скажімо, у суспільній свідомості близько 8% членів суспільства орієнтуються на комуністичні та соціалістичні ідеї. А політичні партії, що сповідують ці ідеологічні принципи, на даний момент мають сукупний рейтинг до 4%.
Отже, напрошується висновок, що решту 4% на наступних виборах будуть відтягувати інші політичні партії цього спектра, якщо, звичайно, комуністи та соціалісти не активізують свою передвиборчу діяльність.
Соціал-демократичний електорат (близько 21%) у даних умовах, очевидно, найбільше перебирає на себе БЮТ, який стає все більш популістським і таким, що прагне здійснювати соціальний контроль за діями держави («вічна опозиція»).
НРУ (9,0%), напевно, варто було б віднести до політичних сил, що орієнтуються на консервативні, національні та соціальні цінності (близько 10%). Що ж стосується Партії регіонів (з рейтингом — близько 25%) і «Нашої України» (близько 10%), які представляють інтереси як нацiонально-демократичної елiти, так i великого бізнесу, неозброєним оком видно, що вони разом орієнтуються переважно на європейські (36%) та ліберальні цінності (18%).
Це — на рівні макроаналізу. Звичайно, кожна партійна програма має і ліберальні, і соціальні, і консервативні ідеологічні елементи. Але тенденції, погодьтеся, проглядаються досить відчутно...
(Закiнчення — в одному з наступних номерiв «УМ»).
Валерій БЕБИК,
доктор політичних наук,
проректор Університету «Україна»,
голова Всеукраїнської асоціації
політичних наук.
Любов ЯНЮК.
