Насильство у школі

      Нещодавно в Міністерстві освіти відбувся «круглий стіл», під час якого викладачі, психологи, представники правоохоронних органів та регіональних відділів освіти намагалися з'ясувати, чому зростає агресія в молодіжному середовищі.

Побити «лоха»

      Нещодавно інтернетом «гуляв» відеоролик «Лох — це доля», відзнятий кількома старшокласниками ужгородської школи. На відео хлопці били та всіляко принижували кількох своїх однокласників та молодших дітей. Хулігани викручували дітям руки, використовували окремі «прийоми» армійської дідівщини, голову однієї жертви засовували в унітаз шкільного туалету, на одному хлопцеві імітували статевий акт.

      Про цей кричущий випадок «УМ» писала в попередніх номерах. На жаль, подібне трапляється і в інших школах. Так, у Кременчуці на мобільний телефон відзняли, як троє неповнолітніх дівчат побили іншу. Не так давно в Донецьку сімнадцяти- та п'ятнадцятирічні пацани побили хлопця, який не хотів віддати їм свій мобільний телефон та зняли це на свій «мобільник». Малолітніх злочинців швидко знайшла міліція. У старшого на мобільному телефоні було записано багато подібних сцен, де вони з «другом» знущаються над дітьми. Вражає, що ці «пригоди» хлопець показував своїй мамі, яка... лише весело сміялася, дивлячись, як «приколюється» її син.

      Як розповіла «УМ» учителька однієї зі шкіл Київської області, кілька років тому семикласник їхньої школи примушував хлопців із першого класу задовольняти його сексуальні вигадки неприродним шляхом.

      «Батьки однокласника так побили 10-річного Вадима, що він місяць лежав у лікарні. А потім побили і його маму», — пише журналіст вінницької молодіжної газети. «В Ужгороді 68-річний учитель побив п'ятикласника», — передавав у березні цього року «5-й канал». Багато газет писало про те, як у грудні 2005 року вчитель-комуніст у Харкові побив учня восьмого класу. Про це стало відомо завдяки тому, що учні класу відзняли мобільним телефоном знущання. А в іншому навчальному закладі Харківщини вчителька написала дитині на лобі «Заполнить дневник», і дівчинка була змушена ходити з цим написом цілий день.

      Що це — результат кращої журналістської роботи з пошуку «смажених фактів» чи наше суспільство справді стає жорстокішим, а молодь менш контрольованою?

«Насильників» — більше норми

      У Міністерстві освіти переконані, що кількість тривожних випадків насильства, які трапляються у молодіжному середовищі рiк у рік, збільшується. У наказі від 25.12.06 заступник міністра освіти Борис Жебрівський пише: «За статистикою, в Україні відбувається «омолодження» складу правопорушників, зростає кількість групових правопорушень, створюються в окремих місцях постійні підлітково-молодіжні групи асоціального напряму. Відзначається зростання агресивності в поведінці учнів, збільшення кількості дівчат-підлітків із проявами антисуспільної поведінки».

      Дані, вміщені на сайті МВС, фактично підтверджують ці висновки. Так, якщо в 2005 році серед осіб, яких звинуватили у скоєнні злочину, було 13,1 тисячі неповнолітніх, то в 2006 році неповнолітніх правопорушників (викритих міліцією) було 22,8 тисячі осіб.

      Прояви дитячої агресивності та перевірки «хто крутіший» були завжди. Проте, як розповів директор Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи Віталій Панок, норма — це 3—4 відсотки «насильників» у суспільстві. Скільки потенційних та реальних «насильників» в Україні є зараз, сказати дуже складно, адже ніхто подібних досліджень на всеукраїнському рівні не проводив. Проте регіональні дослідження переконливо стверджують, що їх — значно більше цієї умовної норми.

      Наприклад, половина опитаних школярів Київської області засвідчили, що їм доводилося терпіти приниження та знущання від ровесників. Це результати анонімного анкетування, яке провели фахівці територіальних управлінь юстиції у 21 загальноосвітній школі регіону.

      Серед чернівецьких школярів морального приниження хоч раз у житті зазнавали 48,1% учнів; фізичного кривдження — 27,1%; нападу з боку групи — 14,3%; пограбування — 12,0%; сексуальної загрози — 8,3%, опитаних.

      У Закарпатській області, згідно з результатами анкетування, проведеного Міністерством юстиції, приниження у школі зазнавали 45 відсотків опитаних дітей, 27 відсотків дітей тілесно карали вчителі. Морального насильства на вулиці відчув на собі кожен десятий учень, фізичного — 27 відсотків, а сексуального — два відсотки опитаних учнів.

      Більше половини юних одеситів були свідками або жертвами насильства в школі та майже третина так чи інакше постраждала від насильства на вулиці.

      У Запорізькій області 73 відсотки опитаних старшокласників, зазначили, що їх принижували учителі. Серед найпопулярніших образ є груба форма спілкування (відзначили 65% опитаних учнів), коментування обставин приватного життя (47%), застосування фізичної сили (24%). За даними опитування обласного Науково-методичного центру психології і соціальної освіти, лише сім відсотків учнів усвідомлюють своє право на власну гідність. Більшість учнів переконана, що скарги, протести нічого не дадуть. Практично половина не може запропонувати жодного виходу з цього неприємного становища, не знає, що можна зробити, аби до них ставилися з повагою. Опитування показало, що найчастіше школярі Запорізької області страждають від образ дорослих (49%), старших товаришів по школі (41%), однолітків (34%) та представників протилежної статі (25%).

Хлопці прагнуть помститися, дівчата — відчувають пригніченість

      Дослідники зазначають, що діти, які пережили різні види насильства,  гірше вчаться, вони невпевнені, часто відчувають тривогу, гнів, депресії, власну неповноцінність. У них порушено контакт з дорослими; часто мають психопатії та невростенічний розвиток особистості, стійкі поведінкові порушення (провокуючу, уникаючу, псевдозрілу, незрілу, непередбачувану, адиктивну поведінку), соматичні порушення, розлади сну, апетиту. Перенесене в дитинстві насилля залишає відбиток у свідомості людини на все життя.

      «Насильство породжує насильство, — переконаний директор Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи Віталій Панок. — Дитина, яка пережила приниження, обов'язково відчуває несправедливість цього, а вiдтак — образу, гнів. Ці прояви можуть вилитися в різні форми агресії — стосовно інших чи себе самого, навіть до суїциду». Віталій Григорович розповів, що дівчина, яку образили, найчастіше замикається у собі. І якщо й прагне помститися, то винятково тій людині, яка завдала їй шкоди. А ось хлопці дуже часто можуть виплескувати свою агресію «на першого зустрічного», випускаючи таким чином «пар». Отже, коловорот насильства у природі замикається. І перемогти цю тенденцію досить непросто. Особливо в умовах, коли по телебаченню, в інтернеті, за допомогою комп'ютерних ігор фактично рекламують асоціальний та агресивний тип поведінки. Психологи в один голос твердять, що причин збільшення агресії серед молоді кілька. Це і сімейні проблеми, і бідність та вплив вулиці, нівеляція традиційних цінностей і... нові технології.

Технології на службі в диявола

      За даними Американської медичної асоціації, за роки, проведені в школі, середньостатистична дитина бачить по телевізору 8000 убивств та 100 000 актів насильства. Крім того, дослідники дійшли висновку, що телебачення пропагує розбещеність, адже у 91% епізодів, що показують сексуальний зв'язок між чоловіком і жінкою, партнери не одружені.

      «Телебачення формує зразки поведінки, — розповів завідуючий центром практичної психології і соціальної роботи Львівського обласного інституту післядипломної педосвіти Ігор Корнієнко. — Особливо вразливими в цьому плані є діти та підлітки. Звідси — розпивання пива на вулиці, нецензурна лексика та збільшення проявів агресії після перегляду фільмів зі сценами насильства». У спеціальній літературі можна прочитати, що дитина схильна копіювати стиль поведінки героя, який їй сподобався (так звана імітація). Так, мій чотирирічний племінник почав бити кулачками свою сестричку, маму і тата після перегляду... «Матриці». Дитина не зрозуміла філософського підтексту фільму, але побачила, що хороший Нео цілий час бився з поганими «дядьками». Хлопчик не хотів бешкетували, а навпаки, робив усе, щоб стати схожим на головного героя фільму.

      Після перегляду сцен насильства, а також фільмів жаху та еротики у багатьох людей відбувається емоційне та фізіологічне збудження, яке не всі вміють контролювати. Інший ефект — це звикання, так звана десенсибілізація, коли глядачі стають менш сприйнятливими до проявів насильства на екрані та з більшою готовністю сприймають насильство в реальному житті.

      «Ми маємо розуміти, що проблемою є не лише сцени насильства, які підліток бачить на екрані, — розповів завідуючий науково-методичним центром психології і соціології Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Сергій Подмазін. — Найгірше те, що телебачення, і не тільки воно, нав'язує нам кримінальний стиль мислення. Якщо тебе образили — ти повинен дати здачі, якщо ти розумієш, що не можеш досягнути того, чого прагнеш законними методами, то не страшно в чомусь переступити межу; якщо ти багатий і сильний — то закон для тебе не писаний». Подмазін упевнений, що значна частина ЗМІ виконують замовлення капіталу. «Культивується затратний тип життя, в якому домінує споживання, — емоційно каже Сергій Іванович. — Людині кажуть, що вона буде успішною лише в тому випадку, коли матиме багато грошей, високий соціальний статус та вдосталь сексу. Коли ж хтось починає розуміти, що не зможе досягнути цих завищених стандартів, це викликає фрустрацію, депресію та, врешті-решт, породжує агресію, яка може виплеснутися на кого завгодно».

      Крім телебачення, «кримінальний» та споживацький стиль мислення допомагають формувати популярні пісні, особливо так званого «шансонного» стилю.

      Часто батьки купують своїм дітям комп'ютер для того, щоб вони менше часу проводили на вулиці. Проте в кіберпросторі на дитину очікує не менше загроз, ніж у реальному житті. Згідно з анонімними опитуваннями, проведеними вТайвані, діти семирічного віку принаймні раз потрапляли на порносайти, а 38 відсотків 10—15-річних відповіли, що постійно відвідують такі сайти. Через інтернет злочинці можуть здійснювати пограбування (наприклад, кредитних карток), залякування. Часто діти спілкуються в чатах, навіть не уявляючи, хто є їхнім співбесідником — 13-річна подружка чи старий гидкий збоченець.

      Інтернет та комп'ютерні ігри (в тому числі он-лайнові) викликають звикання, подібне до наркотичного. Результати такого звикання багато в чому подібні — зникає цікавість до реального життя, дитина відчуває роздратування, якщо не може зайти в інтернет чи продовжувати гру. Інтернет-залежний не може контролювати кількість часу, проведеного перед монітором, у нього з'являється сухість очей, розлади сну, зникає апетит. Залежна від комп'ютера людина є асоціальним типом зі збудливою психікою, тобто потенційним порушником закону. Психологи багато говорять про те, що зацікавленість різного роду «стрілялками», яскраві картини крові, розривання плоті вбитих може провокувати людину спробувати таку ситуацію не «понарошку», а в реальному житті. Так само, як ігри, в яких герой може стрибати з високого будинку, перелітати прірви тощо, провокують дітей робити щось подібне, ризикуючи своїм здоров'ям та життям.

      Мобільні телефони також турбують представників Міністерства освіти. По-перше, діти знімають на мобільні відеокамери сцени насильства, сцени з елементами еротики чи порнографії й вихваляються своїми «подвигами» перед друзями, знайомими, однокласниками. Це наштовхує на думку інших хлопців та дівчат, що можна «прославитись», якщо знімкувати щось подібне. Крім того, через послуги wap, mms та інші діти можуть отримати картинки чи ігри сумнівної якості та змісту. До того ж, на ігри з мобільного телефону також можна «підсісти».

      Учасники конференції рекомедували Державному комітету телебачення і радіомовлення України збільшити кількість ефірного часу для просвітницьких та дитячих програм гуманістичного спрямування, заборонити на телебаченні рекламу спиртних напоїв і тютюнових виробів. Міністерству внутрішніх справ запропонували обмежити час відвідування дітьми інтернет-кафе та ігрових клубів, у тому числі гральних автоматів. Була пропозиція ввести вікове обмеження на комп'ютерні ігри, які містять сцени насильства, активніше проводити пропаганду здорового способу життя.

      «Ми не можемо заборонити свої дітям дивитися телевізор, — казали більшість психологів, — але ми можемо пояснити їм, у чому саме їх хочуть використовувати, вказати, якщо зображено неправдоподібні чи дурні ситуації». «І не треба забороняти дивитися «ящик», — подумала я. Може, краще просто не купувати його. Надури тих, хто хоче насильно включити тебе в рейтинг своїх, здебільшого тупих передач, щоб заробляти на тобі ще більші гроші — не купуй телевізор. Може, краще купити комп'ютер, набирати на ньому тексти, дивитися фільми, слухати музику і... не ставити жодних комп'ютерних ігор. Купити бадмінтон й ковзани, завести собаку й вигулювати її вечорами. А для того, щоб не боятися проявів насильства щодо себе, ходити кілька разів на тиждень на тренування. Може, це й складно, але щоб чогось досягти в житті, слід проявити характер і витримку. Чи не так?