Свої мемуари під назвою «Після Майдану» колишній Президент України видав практично за власний кошт (фонд «Україна»), але — в російському видавництві «Врємя». Презентацію рукопису, бо сама книжка має з’явитися друком лише в травні, було заплановано на 15.00 у суботу в рамках ІІ Весняного київського книжкового ярмарку. Але в п'ятницю пізно ввечері на електронну пошту акредитованих на ярмарок журналістів надiйшло повідомлення, що презентація переноситься на 10.30 ранку. Ймовірно, саме з цієї причини очікуваного ажіотажу та повені VIP-гостей не сталося.
Презентація мала відбутися не у великому залі, а простісінько при стенді московського видавництва «Врємя». Зауважимо, що це видавництво працює з доволі широким спектром літератури. З привезених до Києва книжок ми помітили різні видання творів Михайла Жванецького, книжки Андрія Сахарова, Ісаака Бабеля, «життєпис» Владіміра Путіна і, звісно ж, першу книгу Леоніда Кучми «Україна не Росія», яка, принаймні за словами москвичів, розійшлася 100-тисячним накладом. Поки чекали на приїзд екс-гаранта, головний редактор видавництва «Врємя» Борис Натанович Пастернак разом зі своєю заступницею намагалися розважити нечисленних журналістів, показуючи обкладинку майбутньої книжки Кучми з екрану ноут-бука. Дали навіть помацати товстий, готовий до видання, рукопис, який привезли до Києва спеціально, щоб узгодити з автором останні правки. Видавці, хоч їх про це ніхто із представників преси не запитував, наввипередки і дуже довірливо розповідали, що Леонід Данилович писав книжку цілком самостійно, без жодної сторонньої допомоги.
З душевним трепетом, витираючи об джинси спітнілі від хвилювання долоні, я взяла в руки другу (і, як запевнив через півгодини Леонід Данилович, останню) книжку колишнього Президента України. І тремтячими пальцями переписала з неї перший абзац:
«В один із перших днів, коли припинились мої президентські повноваження, я поклав перед собою на стіл магнітофон, записник з олівцем і кілька книжок. Серед яких — книги Вінстона Черчілля, Микити Сергійовича Хрущова та гетьмана Скоропадського. Так би мовити, для натхнення». Як ви розумієте, мемуари написано російською мовою. Тож в оригіналі фігурують слова не «так би мовити», а до болю знайоме Кучмине «такссать».
«Після Майдану» складається з кількох ваговитих розділів, зокрема про спілкування Леоніда Кучми з Єльциним, Путіним, Гельмутом Колем, Франсуа Міттераном та іншими громадсько-політичними діячами. Багато місця присвячено баченню Кучмою Помаранчевої революції і, звісно ж, авторська версія розуміння тих подій. Далі йдуть щоденникові записи: протягом двох років після відставки день за днем Леонід Кучма ретельно вів нотатки, документуючи події в Україні і роблячи з тих подій свої політичні і людські висновки.
І от нарешті при вході у виставкову залу почався якийсь рух, і серед кількох кремезних швидкооких молодиків журналісти розгледіли скромного екс-гаранта. Наблизившись до журналістів, Леонід Данилович з деякими з них привітався за руку. «Подумати лише! — дивувалась одна газетярка. — Стільки років минуло, а він мене не забув!». Організатори виставки провели Леонідові Кучмі екскурсію залою, розповідаючи про роботи художника Дмитра Кравцова. Особливо колишній Президент тішився з барвистих емальованих слоників на коліщатках і з відкидними голівками. Аж не вірилось, що політичний діяч здатен бути таким доступним і людяним. Навіть охоронці навколо нього поводилися чемно, єдиний раз до присутнього на виставці митця прозвучало чемне прохання вийняти руки з кишень (а раптом там приховано якийсь важкий тупий предмет?). Але обличчя журналістів свідчили про те, що світлий лик Кучми жодних агресивних емоцій ні в кого з присутніх не викликає.
Презентувати книгу Леонід Данилович за лише йому відомими причинами не став. Поставивши автографи на книжці «Україна не Росія» трьом-чотирьом охочим, Кучма відповів на кілька загальних політичних запитань телевізійників, яких літературна творчість Президента цікавила найменше. Єдине, на чому наголосив Леонід Кучма, — це те, що літературної кар'єри він розбудовувати не збирається. На запитання, поставлені державною мовою, екс-Президент починав відповідати українською, з якої плавно з'їжджав на російську. В решті моментів був цілком російськомовний.
Початковий наклад книжки «Після Майдану» становитиме двадцять тисяч примірників. Коштуватимуть мемуари тридцять гривень.
Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>
У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>
Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>
Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>
У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>
