Помідорна халтура

      За що господині цінують будь-яку томатну пасту? Насамперед — за гарний запах і характерний смак. Крім того, для господині важлива концентрація продукту. Чим «густіша» паста, тим менше її треба кинути в каструлю і, відповідно, тим більше страв можна буде «притоматити» з однієї банки. Також бажано, аби паста була виготовлена зі спілих помідорів, без крохмалю, барвників чи інших домішок. Здавалось би, багата на помідори Україна мусила б завалити ринок томатними пастами, які відповідають цим вимогам. Утім тестування, проведене Науково-дослідним центром незалежних споживчих експертиз «Тест», виявило дещо інші результати...

      Як розповів «УМ» президент центру Валентин Безрукий, з восьми відібраних для тестування марок паст (7 — вітчизняних виробників, 1 — російського) три не відповідають визначенню «томатна паста», ще три можуть називатися тільки томатним пюре, і лише одна марка отримала за всіма показникам оцінку «відмінно». Проблема, за словами Валентина Безрукого, полягає в тому, що реальний вміст більшості паст, які ми купуємо, дуже відрізняється від того, що виробник пише на етикетці. Звісно, не на користь споживача, який переплачує за «нестандартний» продукт.

      Так, за державними стандартами, пастою може називатися продукт, який містить від 25 до 40 відсотків сухих речовин томатів. А в пасті «Рідний край» цей показник сягає лише 14,4 відсотка! Для порівняння — у пасті «Дари ланів» міститься 24,6 відсотка сухої речовини, у пасті «Чумак» — 27,1.

      «Деякі виробники («Господарочка», «Помідор Помідорич», «Синьйор Помідор») свідомо вказували завищений вміст сухої речовини в продукті, тим самим просто обманюючи споживача й отримуючи додатковий прибуток, — говорить Валентин Безрукий. — Друге порушення державних стандартів — це наявність у продукції крохмалю. Всі чудово розуміють, що приготувати густу томатну пасту з низьким вмістом сухої речовини томатів без якогось загущувача неможливо. Застосовуючи крохмаль, виробники економлять на сировині. Причому деякі виробники чесно вказали наявність крохмалю в продукті — «Рідний край», «Руна» і «Помідора». Набагато гірше вийшло з пастою «Господарочка». На етикетці зазначено, що «продукт виготовлений з натуральних компонентів без домішок модифікованих крохмалів та загущувачів». А ми виявили в продукті крохмаль».

      За словами пана Безрукого, аналогічна ситуація склалася з вареними ковбасами — виробник також вдається до різних хитрощів, аби знизити собівартість продукції, продати споживачеві товар під виглядом іншого й зрештою заробити більше грошей. Дослідивши 10 марок вареної ковбаси, названої виробниками «Докторською», працівники Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз «Тест» знайшли у 9  iз 10 ковбас крохмаль, якого, за рецептурою, в «Докторській» просто бути не може! Крім того, у трьох зразках дослідники знайшли шкіру і м'ясо курей (чого також не повинно бути), а в одному зразку — кишкову паличку! Найцікавіше, що ціна мало впливала на якість продукту. Так, ковбаса марки «Ятрань» (23 гривні 23 копійки за кілограм) отримала в лабораторії оцінку «добре», а «Поліс» (23 гривні 27 копійок за кілограм) — навіть не «задовільно», а «погано».

      Усі результати «томатного» і «ковбасного» тестувань Валентин Безрукий передав до Держстандарту України. Протягом найближчого місяця державна структура мусить відреагувати на запит і змусити виробників виправитися. Цілком можливо, що комусь із «халтурників» доведеться призупинити виробництво неякісного продукту — щоб змінити технологічний процес або залишити український ринок.