Земля в ілюмінаторі
Усі вже звикли до думки, що з гіпертонією — підвищеним артеріальним тиском — обов'язково треба боротися, інакше можна померти від інсульту чи інфаркту навіть у молодому віці. Гіпертоніки зазвичай знають, до кого треба звертатися, коли тиск «зашкалює», якими препаратами слід збивати показник до норми (130 на 85 міліметрів ртутного стовпчика), зрештою, якої дієти дотримуватися, щоб уникнути гіпертонічної кризи. Водночас про гіпотонію — понижений тиск —практично не говорять. Чому? По-перше, людей, які потерпають від тиску, нижчого, ніж 105 на 65 міліметрів ртутного стовпчика, у світі набагато менше, ніж гіпертоніків. По-друге, гіпотонія не призводить до швидкого «зношування» серця та кровоносних судин, не спричиняє ішемічної хвороби серця і не дає таких страшних наслідків, як інсульт чи інфаркт. Але чи випливає з цього, що «затятому» гіпотоніку не треба підвищувати свій тиск до норми? Відповідь на це запитання «УМ» шукала у завідувача кафедри внутрішніх хвороб Київського медичного інституту Української асоцiацiї народної медицини, доктора медичних наук, професора Тараса Чабана.