Товариші по службі у військовій частині, дислокованій у Хмельницькому, навіть припустити не могли, що їхній вельми скромний колега капітан Олексій Тишковецький (ім'я та прізвище змінено) за особистими матеріальними можливостями насправді був не таким уже й скромним. За 12 років у війську офіцер не отримав житла, не розжився на авто. Схильностей до загулів не виявляв, увесь час віддавав роботі, нерідко допізна затримуючись у фінансово-економічній службі, яку очолював.
Щоправда, самовідданість Тишковецького була спрямована не так на виконання посадових обов'язків, як на задоволення власних інтересів. Це не пройшло повз увагу військових контррозвідників, котрі поінформували командира про помічені негаразди й ініціювали позапланову ревізію. І вже перші звірки документів щодо витрат примусили їх здивовано округлити очі: за стінами фінансового підрозділу розгорнулась планомірна діяльність із привласнення казенних грошей.
Продумавши майбутню схему, Олексій Тишковецький спочатку замовляв на відповідну статтю казначейського рахунку суми, які значно перевищували плановий фонд для виплати військовикам. Зрозуміло, що після щомісячного повного розрахунку з особовим складом (гроші їм перераховували на банківські картки) утворювався надлишок, який головний фінансист особисто забирав готівкою і оприбутковував у касі військової частини. Відтак «клепав» додаткові роздавальні відомості, вписуючи в них прізвища людей, які гроші вже отримали. Надалі залишалось поставити фіктивні підписи і забрати гроші, хоч відомості й не були затверджені командиром. Частину коштів шахрай в погонах примудрився перевести на власну банківську картку й отримати з банкомата. Тож усього за півроку, з листопада 2005 по червень 2006 рр., він поліпшив своє матеріальне становище на 161 тисячу гривень.
Ретельна перевірка попереднього періоду його діяльності викрила ще одну схему. З'ясувалось, що Тишковецький, як і герой відомого радянського фільму, теж не хотів жити на одну зарплату. А як самому собі відмовити, коли дуже хочеться? Тому інколи він отримував своє власне грошове забезпечення... двічі на місяць! Разом із коштами, списаними за фіктивними роздавальними відомостями, набігло ще 17,8 тисячі гривень.
Залишається загадкою, куди ж подівся загалом пристойний «приробіток» капітана. Коли військова прокуратура порушила кримінальну справу за описаними фінансовими оборудками, грошей у Тишковецького не виявилось. Він навіть не зумів до пуття пояснити, куди зникли чималі кошти — чи то комусь позичив, чи то програв на тоталізаторі. Через це левову частку завданих державі збитків погасила його мати-пенсіонерка, намагаючись витягнути тридцятирічне чадо з біди. Для цього жінка змушена була продати трикімнатну квартиру в райцентрі. Схоже, протягом найближчих п'яти з половиною років вона синові все одно не знадобиться — на такий термін за сукупністю всіх злочинних епізодів військовий суд відправив Олексія Тишковецького до місць позбавлення волі.
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
