Увага, сильна заГАЗованість!

      Чутки про намір росiйського алюмiнiєвого магната, мільярдера Олега Дерипаски придбати контрольний пакет акцій Харкiвського тракторного заводу  виявилися небезпідставними. Днями стало відомо, що Дерипащина Група ГАЗ та вітчизняний «УкрСибБанк» (власник найбільшого пакета акцій заводу) домовилися про спільне управління підприємством упродовж цього року. Вже сьогодні на тракторобудівному гіганті працює група спеціалістів-консультантів, «які мають великий досвід розміщення машинобудівних активів». За попередніми даними, росіяни планують невдовзі придбати «паперову» частку ХТЗ, що належить харківському підприємцю Олександру Ярославському. А також претендуватимуть на 27,3-відсоткову долю держави, яка може бути виставлена на торги. Як наслідок, близько 60 відсотків акцій підприємства, що виробляє майже половину вітчизняної сільськогосподарської техніки, перейде до рук іноземного олігарха.

Потенційно ми мільйонери...

      Яке саме місце може зайняти ХТЗ у машинобудівній імперії Олега Дерипаски, наразі точно не відомо. Нині експерти прогнозують два варіанти розвитку подій — песимістичний і оптимістичний. У першому випадку Група ГАЗ повністю позбувається або значно скорочує тракторне виробництво. Але натомість залишає і розвиває випуск будівельно-дорожньої техніки разом із ЗАТ «Челябінські будівельно-шляхові машини». У другому — ХТЗ об'єднує свої давні традиції випуску колісних тракторів з успішним досвідом Групи ГАЗ виробництва гусеничної техніки і зрештою покриває власною продукцією третину ринку сільськогосподарських тракторів Росії та країн СНД. Не виключається також можливість передачі ХТЗ кількох ліцензій і розміщення в його цехах замовлень з боку ГАЗу.

      Харківські підприємці та чиновники можливий прихід пана Дерипаски на вітчизняний машинобудівний ринок сприйняли доволі стримано. Цю подію сьогодні прокоментували лише дві впливові людини регіону — голова обласної ради Василь Салигін та президент АТ «У.П.Е.К.» Анатолій Гіршфельд. Перший, як завжди, несказанно зрадів усьому російському. «Сьогодні розглядається питання купівлі акцій підприємства найбагатшою людиною Росії, — повідомив він пресі. — А ми знаємо, що він володіє і Ярославським заводом з виробництва двигунів, і цілою низкою авіазаводів, Горьковським автомобільним заводом. Ми гадаємо, що в цій дружній родині ХТЗ посяде гідне місце».

      На думку ж пана Гіршфельда, прихід іноземного господаря на підприємство — результат у першу чергу того, що держава, будучи основним власником ХТЗ, спочатку «не мала ніякої стратегії стосовно своїх активів у галузі сільськогосподарського машинобудування». А згодом продала левову частку цінних паперів заводу компанії «Інтерпайп» та «УкрСибБанку», для яких ця галузь не є профільною. Нові власники не змогли сформувати стратегію розвитку підприємства, не провели його реструктуризацію й не налагодили випуск конкурентоспроможної продукції. Прихід росіян пан Гіршфельд сприймає позитивно і навіть сподівається на співпрацю з ними як власник суміжного з ХТЗ підприємства — Лозівського ковальсько-механічного заводу.

      Сьогодні Харківський тракторний завод випускає майже половину всіх вітчизняних сільськогосподарських тракторів. Причому найбільш затребуваного аграріями класу — 150-190 кінських сил. Його техніку сьогодні охоче купують і росіяни. Був час, коли завод брав участь навіть у лізингових схемах, запроваджених федеральним урядом, але так і не дочекався аналогічної співпраці з вітчизняним Кабміном. Можливий прихід на завод пана Дерипаски тракторобудівники особливо не коментують. Схоже, не минаюча чехарда із зміною власників, яка кожного разу лише ускладнювала проблеми підприємства, випрацювала у них певний імунітет до подібних змін.

Енергетикам не потрібен буксир

      Харківськими гігантами енергомашинобудування — «Турбоатомом» та «Електроважмашем», — схоже, серйозно зацікавився інший російський олігарх Костянтин Григоришин. Тобто власник кількох потужних заводів та компаній аналогічного профілю, об'єднаних у структуру під назвою «Енергетичний стандарт». Але на шляху реалізації його планів стали колективи обох підприємств. Турбоатомівці виступають проти подальшого розпродажу 75-відсоткового пакета акцій, що належить державі. А на «Електроважмаші» (сьогодні це стовідсотково державне підприємство) побоюються приватизації як такої і готові до останнього захищати теперішнього директора Віталія Чередника. Активні спроби Міністерства промполітики змінити менеджмент заводу тут сприймають виключно як гру вітчизняних чиновників на користь російського олігарха.

      Останньому, у разі перемоги, дістанеться чималий шматок українського енергетичного пирога. Питома вага «Турбоатому» на світовому ринку аналогічного обладнання становить 15 відсотків. Підприємство експортує парові та газові турбіни до 16 країн світу, маючи замовлення на кілька років уперед. У свою чергу «Електроважмаш», де протягом п'яти останніх років змінилося сім керівників, почав виходити з кризи порівняно недавно. Але доволі успішно. Усього за півтора року завод погасив борги перед бюджетом, створив додатково тисячу робочих місць, повернув втрачені ринки збуту своєї продукції до Росії та Казахстану, успішно виконує свої зобов'язання індійського контракту, а також відновив постачання обладнання до кількох вітчизняних електростанцій. За цей же період на підприємстві удвічі зросла зарплата і з'явився пакет замовлень на майбутнє. Фактично йдеться про унікальне виробництво, аналоги якому мають лише шість країн світу.

Треба буде — і дорогу перекриємо!

      Рятувати своє підприємство від апетитів російського олігарха турбоатомівці вирішили в сесійній залі Верховної Ради. Після промовистої доповіді колишнього директора заводу Анатолія Бугайця депутати відклали подальшу приватизацію енергетичного гіганта ще на два роки. До того ж цей термін може бути подовжений у майбутньому, оскільки іншим указом Кабмін включив підприємство до складу нового державного концерну «Укратомпром». Якщо харківське підприємство приживеться під цією парасолькою, виводити його активи для подальшого продажу акцій вже ніхто не буде.

      Водночас такий перебіг подій автоматично приніс й іншу новину. Включення «Турбоатому» до списку «Укратомпрому» означає, що Кабмін остаточно відкинув ідею команди Юрія Єханурова створити інший державний концерн — «Укренергомаш». До його складу, окрім вищезгаданого підприємства, мали ввійти ще три харківські заводи, у тому числі і «Елекроважмаш». Тобто останній тепер втратив навіть примарну надію на потенційний «дах» і змушений боронитися самотужки.

      Сама боротьба, судячи із настрою колективу, може набути найрішучішої форми. У разі потреби, запевняють робітники, — і дорогу перекриємо. Але поки що енергомашинобудівники пишуть до Києва листи. Один iз них адресували Прем'єр-міністру, в якому просять Віктора Януковича захистити Віталія Чередника від свавілля міністра промполітики Анатолія Головка. На їхню думку, урядовець «в період передприватизаційної підготовки державного підприємства намагається змістити керівництво і підготувати грунт для передачі заводу за безцінь російським олігархам».

      Як доказ автори послання наводять такі факти. Місяць тому, за підсумками минулого року, Кабмін нагородив «Електоважмаш» Почесною грамотою. А Головко не затверджує атестаційні документи Чередника, посилаючись на «неефективну роботу підприємства».  Безпідставність звинувачень міністра підтвердили і члени контрольно-ревізійного управління Мінпромполітики, які скрупульозно перевірили роботу підприємства. Але незважаючи на це, перевірки тривають і надалі, а Віталій Чередник поступово втрачає свої повноваження. Йому вже заборонили підписувати контракти і виїжджати у службові відрядження для укладання нових договорів з підприємствами СНД.

      Події, що відбуваються навколо «Електроважмашу», заступник директора з правових питань Андрій Перетятько в інтерв'ю агенції «МедіаПорт» назвав типовим рейдерством. З тією лише різницею, що на держпідприємствах захват відбувається не методом скуповування акцій, а через механізм офіційної зміни керівництва. «Звільнення Віталія Чередника, — говорить заступник директора з економічних питань Олексій Довгий, — у міністерстві обговорюється вже кілька днів поспіль. — Правда, вголос про це ще ніхто не говорить, лише в кулуарах».

      Прізвище ж Григоришина у зв'язку з війною, оголошеною Головком Череднику, згадується невипадково. Нинішній міністр два роки поспіль очолював Український промислово-інвестиційний консорціум «Металургія» у Запоріжжі, що належить саме вищезгаданому російському олігарху. Тобто міністр, на думку колективу «Електроважмашу» і переважної більшості експертів, відверто лобіює інтереси свого колишнього шефа. Останній, у свою чергу, зараз активно займається посиленням могутності своєї енергомашинобудівної імперії і за будь-яку ціну прагне отримати у вигляді трофею два базових підприємства Харкова. Йому, схоже, залюбки взявся допомагати усе той же Василь Салигін. Приблизно місяць тому він різко висловився проти виконуючого обов'язки директора «Турбоатома» Євгена Бєлінського. Мовляв, наступник пана Бугайця мало платить своїм робітникам, за що повинен негайно позбутися свого крісла. А днями метнув стріли і вбік Віталія Чередника. Тому дісталося на горіхи за небажання приватизовувати «Електротяжмаш». Правда, при цьому «нападник» додав, що звинувачувати директора в слабкому управлінні підприємством було б неправильно.

      ...Як розвиватимуться події далі, наразі сказати важко. Голова облдержадміністрації Арсен Аваков говорить, що днями мав розмову з Анатолієм Головком у Києві, і той пообіцяв вже незабаром відвідати з робочим візитом Харків. Але яким би результатом не завершилася майбутня зустріч, історія з російськими олігархами все одно залишила гіркий осад. І, у першу чергу, тому, що за цією шаленою метушнею проглядаються чиї завгодно інтереси, окрім державних. Ще два роки тому, говорять робітники «Електроважмашу», наше підприємство було нікому не потрібне, оскільки вважалося безнадійним. Тепер же, коли завод піднявся з колін і працює у три зміни, на нього усі злетілися, мов круки. Найсумніше ж те, що польотом «нальотчиків» керують люди, які повинні від них захищати.