Рейтер.
Відколи у Києві посилилася «вулична політика», щоранку неподалік своєї квартири у Святошинському районі столиці бачу однакову картину: понад два десятки великих і мікроавтобусів із табличками «Форум національної єдності». Це транспорт, який привозить до Києва прихильників коаліції із Житомирщини. Учора автобусів було більше — близько сорока. Представники коаліції вирішили додати масовості у свої акції. Саме в ці дні у Києві обіцяють стрімке підвищення політичної температури — по обіді свою безстрокову акцію мала розпочати опозиція...
Вранці Майдан Партії регіонів, СПУ та КПУ був сонним. Люди сиділи просто на бордюрах і мляво чекали пообіддя, коли мали відбутися найцікавіші події. Найвинахідливіші принесли iз собою розкладні стільці. Люди розтяглися по цілому майданові Незалежності на тому боці, де стоїть колона, але їхні ряди зяяли великими дірами. Нестачу людей компенсувало надмір прапорів.
Хтось додивлявся на траві сни, хтось — їв бутерброд із паски й ковбаси, запиваючи його кавою. Хоча були й такі, яким із самого ранку потребувалася пляшка пива. А вусатий дядько в коричневій куртці витяг із пакету літровий слоїк із салатом — той, певне, готується до серйозної боротьби.
Але найпопулярніша на майдані страва — це... соняшникове насіння. Молодь із нудьги масово поглинала цей продукт. Можу запевнити, що серед прибиральників, яким доводиться чистити асфальт у центрі Києва, електорату Партії регіонів більше не буде.
Везе натомість продавцям усіляких біляшів і хот-догів. У них цими днями чималенький виторг. А, наприклад, продавці сувенірів почали коритися новій політичній кон'юнктурі: кількість символіки «Шахтаря» на прилавках біля Головпошти потроху зрівнюється з атрибутикою столичного «Динамо».
Зі сцени лунає меланхолійний шансон у виконанні сивого дядька. Ну, думаю, організатори утнули: та люди під таку музику остаточно поснуть! Невипадково ж «помаранчеві» найбільше крутять рок. «Майдан, — вигукнув до натовпу співець, — ми побєдім: ми єдіни — ми нєпобєдіми!». І трохи здивував тих, які звикли вживати слово «Майдан» як образу на адресу «помаранчевих».
По цілій площі коаліціонери понаставляли наметів. Досвіду їм ще бракує, бо частина з тентів попадала на землю. Ото була б зима — вмить навчилися б правильно напинати.
Серед «малих архітектурних форм» впадає, ні — врізається в око двоголовий орел і напис «Донецкая республика». Це — атрибути одного з наметів. Орел намальований на тлі триколірного прапора: такого ж, як і російський, тільки замість білого кольору на знамені — чорний. О, хлопці, ну це вже сепаратизм.
Підходжу до одного молодика, представляюсь і питаю: «А хто тут у вас головний?». «Ну я», — відповідає. Представляюсь, той одразу виводить із намету іншого чоловіка, а сам береться фотографувати кореспондента «УМ». «Перш за все, ми не сепаратисти, — починає співголова організації «Донецька республіка» Андрій Пургін, — ми виступаємо за федеративний устрій України». Каже, що їхня організація вирішила приєднатися до акції коаліціонерів, «бо будь-яка нормальна людина сьогодні має старатися завести ситуацію в законне русло». Тим, хто вважає організацію сепаратистами, пан Пургін каже, що їхня символіка не ними придумана, а використовувалася ще за часів Донецько-Криворізької республіки у 1917 році.
Часу на суперечки нема, треба йти далі. В переході — багато люду. Черга за біляшами заблокувала один вихiд із метро. Коли одній жінці нарешті вдалося пробратися крізь натовп, вона процідила крізь зуби: «Страна дураков!».
Одразу за металевими загорожами починається інший майдан (так-так, тепер Європейську площу «Наша Україна» називає Європейським майданом). На деревах і стовпах — жовтогарячі стрічки. Самих же людей поки мало. Частину мобілізували на мітинг під Конституційний Суд, інших — на Банкову. Піший похід до КС проходив під гаслом «Чесний суд — чесні вибори!»
«Помаранчеві» зайняли тротуари біля агенції УНІАН і Українського дому, і вулицю Трьохсвятительську. На саму площу вийти не можуть, бо там рух. Але готувалися зайняти її під вечір, коли мав розпочатися опозиційний мітинг у рамках безстрокової акції «зРаду — геть!».
Загальний настрій — подібний до того, який на сусідньому майдані: поки без особливого ентузіазму. Зате багато яскравої молоді. Іноді трапляються розтатуйовані репери й україномовні рокери з довгим немитим волоссям. Опа, а між ними п'ять хлопаків, яких я хвилин п'ятнадцять тому бачив на майдані Незалежності. Так-так — ондечки той самий прищавий із пакетиком насіння. Тепер у нього на шиї висить помаранчева стрічка. Певне, для конспірації.
Для посилення антуражу «розводящі» приймають рішення поставити людей по периметру цілої площі. «Святошинський район, за мною», — кличе гладкий чоловік. Через десять хвилин його колона зринає під готелем «Дніпро». «Треба поставити людей іще туди, на схилі», — каже.
«Їх там багато, а нас тут мало», — бідкається жінка, яка щойно прийшла з «синього» майдану. «Та де там, — заспокоює її чоловік, — зараз буде більше». «А навіщо нам більше, — доповнює інший. — Ви йдете за двох, ми за чотирьох, і все!».
Поки прибиральниця мила сцену, а шаман за сценою промовляв своє «Раз-раз! Цс-с, ц-с-с-с-с!», у народ пішла невгамовна баба Параска. Її посадили в машину, відкрили люк, так щоб вона просунула назовні корпус, і... провезли центром Києва. Бабця вимахувала жмутом помаранчевих стрічок, а потім, ніби на броньовику, провела з даху машини імпровізований мітинг.
...Справжній концерт і мітинг почався після 16.00. Надвечір на сцені очікували виступiв лідерів опозиції.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
