Останній тиждень Великого посту називають cтрасним, або білим, коли постять суворо і готують оселю і обійстя до свята. Чоловіки на подвір'ї та городі згрібають сміття, що назбиралося протягом зими, й спалюють, щоб «очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисті».
Колись у четвер рано-вранці, ще затемно, мати будила дітей, щоб викупати, адже «ранком Чистого четверга навіть ворон купає своїх діточок у річці». Дорослі ж, які хотіли позбутися хвороб, удосвіта йшли купатися до річки або обливалися колодязною «непочатою» водою. На Покутті дівчата дивним чином заворожували собі красу: розпускали над водоймою коси і з першим промінням сонця стрибали у холодну воду, вигукуючи: «Водане, на тобі русу косу, дай мені дівочу красу!».
Щоб вберегти соняшники й просо від шкідників, жінки, сівши на порозі хати, сукали нитку, як правило червоного кольору, обертаючи веретено проти сонця. Цією ниткою обв'язували соняшники або волочили нею навкруги поля, а також перев'язували руки, ноги й поперек, щоб не боліли.
Напередодні Чистого четверга господиня бралася мити й чистити пікну діжу (в якій замiшувалося тiсто на хліб), примовляючи: «Діжа, діжа! Треба тобі віхтя і ножа!». У вимиту діжку клали окраєць хліба й дрібку солі, накривали її чистим рушником і, підперезавши червоною крайкою, разом із хлібною лопатою й ложкою виносили надвір і залишали на всю ніч під зорями «висповідуватися», щоб гарно тісто сходило протягом року. Як тільки сонце першим промінням «поблагословить» діжу, господиня обходила з нею кругом хати, «щоб усяке діло в хаті було чисте». На Київщині в деяких селах Чорнобильської округи клали на діжу гаманець з грошима, щоб вона «йшла на базар торгувати», що мало символізувати господарські статки на цілий рік. До схід сонця треба було також обмести навкруги хати та всієї господи, щоб протягом літа не лізли до них вужі й гадюки, а також гризуни й комахи.
Від Страсного четверга люди побожні, особливо похилого віку, нічого не їли, а тільки пили воду, аж до Великодньої неділі, коли всі православні розговляються паскою і свяченими крашанками.
Олена ЧЕБАНЮК.