Патріарша таємниця

      Не пригадую прес-конференції з нагоди виходу нової книги, яка б зібрала таку величезну кількість журналістів. Мимоволі починаєш вірити в матеріалізацію навіть жартівливого слова. Адже саме Юрія Андруховича багато років тому нарекли патріархом буфонадного літгурту «Бу-Ба-Бу». Нині цього письменника називають патріархом української сучасної літератури не лише в різних куточках нашої батьківщини, а й за кордоном.

      З нагоди виходу книжки харківське видавництво «Фоліо» планує масштабний тур Україною. Протягом квітня творчі вечори відбудуться в десяти містах, зокрема в Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Острозі та інших.

      «Тур охопить крайні точки України: від Харкова до Ужгорода, — розповідає Андрухович. — Зустрічі відбудуться в різних форматах, за різної кількості шанувальників чи нешанувальників, в академічних аудиторіях, розважальних клубах і кінотеатрах, як у Києві. Сподіваюся побачити різні зрізи культури і цивілізації України. Крім того, деякі міста, куди я вирушаю, я зовсім не знаю. У Херсоні я був лише один раз із «Бу-Ба-Бу», читав там кілька віршів».

      24 квітня в столичному кінотеатрі «Кінопанорама», крім творчого вечора, Юрій Андрухович презентує ще й спільний проект SAMOHON  з польським гуртом KARBIDO. Це вже другий спільний проект. Перший мав назву «Андрухоїд». На запитання журналістів, чи не мучать Юрія лаври Поплавського або Гордона, Андрухович життєрадісно посміявся, сказавши, що навряд чи здатен перевершити таких видатних виконавців.  Тому не має на меті розбудову співочої кар'єри. Проект SAMOHON, як і попередній, складається з мелодекламацій. Єдиний виняток становить народна пісня «Зеленая ліщинонька» у виконанні письменника. Пісня є справжнім раритетом, який у давні студентські роки наспівав письменникові друг-художник.

      Суттєву спонсорську підтримку туру Юрія Андруховича Україною надав польський інститут у Києві. Присутній на прес-конференції директор інституту пан Єжи Онух розповів журналістам, що в Польщі Андруховича сприймають як одного з найвизначніших письменників сучасності.

      Що стосується нового роману, то не встигнувши потрапити в продаж, книжка вже наробила чимало галасу. Посипались звинувачення автора в егоцентризмі, неповазі до читачів, містифікаційності. Річ у тім, що Андрухович обіцяв шанувальникам зовсім інший твір, який мав написати протягом 2005—2006 року в Берліні. Але щось із тим романом не склалося: чи то певна невизначеність, чи ще яка творча криза. «Вперше в житті, — розповідає Андрухович, — я не міг зрозуміти: подобається мені мій текст, чи ні».

      Зрештою, як розповідає автор, йому трапився шанувальник творчості письменника, який запропонував Юрію зробити з ним протягом семи днів величезне інтерв'ю. Спершу Юрій Андрухович думав відмовитися, бо сприйняв таку пропозицію як дещо надокучливу й не зовсім адекватну. Але зрештою чомусь погодився. Чоловік виявився унікальним. Крім того, його запитання в незбагненний спосіб перегукувалися з незакінченим романом Андруховича. Зрештою незакінчений роман було знищено. А шанувальники творчості пана Юрія мають «Таємницю». Письменник запевняє, що чоловік — цілком реальний. «Насправді цю людину варто було б вигадати. Але вона насправді була», — каже Юрко.

      Що стосується творчості своїх колег по цеху, то Юрій Андрухович прогнозує справжній вибух якісних нових імен в українській літературі: «Література переживає зараз становлення і збагачення новими іменами через те, що знято такий чинник як цензура. Такого привілею, такого люксусу наша література ще ніколи не мала».