Сьогодні нашу етику визначає життя в межах району. Тому кодекси, звичайно, — річ корисна, але треба враховувати реалії», — відверто сказала журналістка з районної комунальної газети при обговоренні Кодексу журналістської етики Сумщини. Справді, етичний кодекс фаху досить часто може не збігатися з місцевим чи містечковим уcтроєм. А як же думка начальства; а як же нюанси життя місцевих «великих», про які знають всі, але обговорюють все на тій же кухні; як звичка місцевих ЗМІ дослухатися до того, що скажуть «керівні й спрямовуючі»? Не врахуєш — не вживешся...
Треба зазначити, що на засідання «круглого столу» з обговорення проблем журналістської етики та пропонованого кодексу представників комунальних видань прибуло зовсім мало — одиниці. Хоча запрошували представників усіх ЗМІ, що працюють в області. До речі, проект кодексу спочатку мав часову прив'язку: визнати його пропонувалося на час президентських виборів. І саме від представників комунальних газет надійшла інша пропозиція — зробити кодекс постійним, а не тимчасовим. Важко сказати, чим це було викликано: турботою про загальний стан журналістської етики чи бажанням не акцентувати на словосполученні «президентські вибори», такому болючому для «комунальників». Бо кодекс кодексом і самоконтроль спільноти журналістів — самоконтролем, а існує «кодекс» телефонного права, «темників», фінансових важелів тиску на ЗМІ та інших методик, доволі успішно відпрацьованих на вітчизняних теренах.
Між тим, як свідчить опитування сумської громадської організації Центр досліджень регіональної політики (опитано 480 чоловік віком від 18 до 65 років), серед загроз чесним демократичним виборам в Україні є і нерівність доступу кандидатів до ЗМІ — 22,4 відсотка опитаних, і наявність політичної цензури у ЗМІ — 18 відсотків. Звичайно, ці відсотки не порівняти з рейтингом основних загроз, які визначаються сумчанами. А на першому місці тут: втручання влади у виборчий процес — 56, 8 відсотка; фальсифікація результатів виборів — 53,6 відсотка; адміністративний тиск на виборців — 48,8 відсотка; підкуп виборців — 39,6 відсотка... Втім давайте визнаємо, якби про всі ці «найретинговіші» проблеми відверто говорилося в ЗМІ, то навряд чи вони б становили такі загрози.
Зрештою, учасники «круглого столу» в Сумах згодилися з тим, аби кодекс не обмежувався часом виборів, а був загальним. Пристали на це й ініціатори прийняття такого кодексу. А стали ними не журналісти, а громадські організації області: вже названий Центр досліджень регіональної політики, Сумське міське відділення Комітету виборців України та обласний Комітет молодіжних організацій. Чи варто вважати це парадоксом? Мабуть, ні. Бо ж багатьом журналістам, які змушені визнавати «кодекси місцевої моралі», не на часі замислюватися над справжніми етичними нормами: коли доводиться вибирати між порядністю та зарплатою, більшість сьогодні вибере друге, — треба жити й виживати! Хоча, зрозуміло, є частина пишучих, які вже так звикли дихати в унісон подиху влади — рівний він чи не рівний, — що інакше просто й не мислять. Може, тому у згадуваному вже опитуванні на запитання «Хто може захистити ваші права в разі їх порушення?» лише 6,8 відсотка назвали ЗМІ. Втім міліції у цьому рейтингу віддали голос лише шість відсотків опитаних. Половина людей розраховують винятково на себе, а понад дванадцять відсотків думають, що їх взагалі ніхто не захистить.
А хто захистить журналістів? Питання складне. Як зійшлися на думці учасники «круглого столу», підписання етичного кодексу може стати одним із методів такого захисту, хай і винятково моральним. Принаймні це має гарантувати контроль журналістського загалу за випадками тиску на ЗМІ та гласність у разі, якщо видання, студію чи окремого журналіста змушують до порушень підписаного ним кодексу.
Складено Кодекс журналістської етики Сумщини на основі подібних документів, що приймалися досі у світі. Починаючи з Хартії обов'язків французьких журналістів, ухваленої ще 1918 року, в якій, зокрема, було записано, що звання журналіста гідні лише ті, хто бере на себе відповідальність за все написане ними і визнає право на оцінку своєї діяльності тільки колегами та громадськістю. На відміну від існуючого нині права представників влади оцінювати та керувати роботою ЗМІ.
Кодекс журналістів області, до речі, як стверджують організатори «круглого столу», перший подібний для областей України, підписали одинадцять редакторів — за свої колективи та одинадцять окремих журналістів. Документ відкритий для підписання. А за дотриманням його стежитиме координаційна рада, обрана на засіданні. Хоча відразу варто зауважити, що для успішної реалізації засад Кодексу журналістської етики необхідно, аби дотримувалися професійні чи хоча б загальнолюдські етичні норми чиновниками, правоохоронцями, народними обранцями різних рівнів та всіма тими, від кого залежить доля хоча б десяти людей, не говорячи про народ.
