Хоч як це прикро, але другий день поспіль фінальні запливи у Мельбурні обходяться без наших плавців. Учора лише київський брасист Валерій Димо був запасним у вирішальному старті на 200 м брасом, але шансу вийти на доріжку жоден із суперників йому не надав.

Позавчора матчем у київському спорткомплексі «Авангард» завершилася 15-та першість Республіки Білорусь. Наш «Сокіл» за присутності всього сотні глядачів у фактично тренувальній зустрічі переграв «Брест» із рахунком 6:1 (Бобкін — 2, Панченко, Яковенко, Матвійчук, Войцеховський). Цей результат ніяк не впливав на розподіл місць — команда Олександра Сеуканда завершила сезон на 10-й позиції, що є її найгіршим показником за часи незалежності. Щоправда, керівництво клубу сподівається, що вже в наступному чемпіонаті ситуація з фінансуванням виправиться на краще, і «Сокіл» зможе зібрати під свої прапори багатьох наших співвітчизників — гравців збірної України. Тоді, звісно, можна розраховувати і на пристойніше місце.

Ці вихідні у столичному Палаці спорту пройдуть під знаком спортивної гімнастики — виду спорту, в якому українські спортсмени ще з радянських часів займали лідерські позиції і який із початку 90-х на довгий час був захований від очей уболівальників (у тому сенсі, що всі чемпіонати і кубки України проводилися в маленьких залах, без глядацької підтримки). Першою, хто повернув спортивну гімнастику на великий поміст, стала олімпійська чемпіонка Стелла Захарова. Починаючи з 2002 року, її іменний турнір є не менш помітною прикметою київської спортивної весни, ніж Кубок Дерюгіної із художньої гімнастики. Щоправда, Кубок Захарової поки що не має статусу етапу Гран-прі чи Кубка світу — чесно кажучи, одній людині, без підтримки всієї гімнастичної громадськості країни, змагань такого рівня не організувати. Але й за нинішнього масштабу київський турнір багато в чому можна назвати подією унікальною.