Націоналіст у краватці

      Провідний пластун, засновник підпільних гуртків, референт ОУН, «староста» в'язнів у польських тюрмах та міфічний «поручник Тарнавський» у Карпатській Січі — це та багато іншого вміщують сторінки біографії Зенона Коссака, якому судилось прожити неповних 32 роки.

      Зі створенням ОУН Коссак став бойовим референтом організації. Його авторству належали перші найгучніші атентати, «екси» (експропріаційні акти), створення найдієвіших конспіративних націоналістичних клітин. Ціну за голову Коссака виставили доволі високу — 1500 злотих. Iз нього ж самого «вибити» інформацію під час тортур було неможливо. У 1932 році Коссаку загрожувала смертна кара. Врятували Зенона в незвичний для політичних процесів спосіб — за тогочасним законодавством, смертна кара затверджувалась одноголосною згодою усіх трьох суддів, які провадили засідання. Роману Шухевичу вдалось переконати заможних українців підкупити одного із суддів. Отож Коссака було засуджено до семи років ув'язнення. Прокурор у своїй промові тоді сказав: «Я переконаний, що всі закиди з боку обвинувачення є правильні і що Коссак у всьому винний. Але маємо справу з цілком іншою, ніж решта, людиною. Це надзвичайно інтелігентний хлопець. Зенон Коссак — це націоналіст у краватці і салонний революціонер. Його нелегко спіймати».

      «В Закарпатті радість стала...» — це слова з маршу Карпатської Січі, яка ще перед початком ІІ Світової війни дала відсіч нацистським союзникам. 15 оунівців нелегально перейшли кордон і стали організаторами політичного та військового життя Закарпаття. Михайло Колодзінський «Гузар», Роман Шухевич — поручник «Щука» та Зенон Коссак — поручник «Тарнавський».

      Найбільшою проблемою Карпатської України був брак офіцерських кадрів та зброї. Єдиною структурою, від якої січовики могли отримати допомогу, був Провід українських націоналістів. Проте убивство радянським агентом Євгена Коновальця й прихід до влади Андрія Мельника змінили настрої проводу: січовикам наказали не виступати проти планів Третього рейху. Кілька провідників Січі виявилися відрізаними від будь-якої допомоги. Єдине, що їм лишалося, — достойно загинути.

      Тиждень тривала оборона Карпатської Січі. Іноземна преса дивувалася з цього феномену: «Мусимо чесно сказати, що в обличчі останніх подій маємо більшу пошану до українців, ніж до чехів і словаків. Які б там не були і хто б там не були оті «січовики», а все-таки ті люди не скавуліли, не склали зброї, а билися в найтяжчих політичних і стратегічних умовах» («Меркиріюш Польські», №15, 1939).

      Зенон Коссак загинув у березні 1939 року в боях з угорськими загарбниками неподалік Букштина. За іншими даними, був розстріляний угорцями в селищі Солотвин разом з 15 січовиками.

Святослав ЛИПОВЕЦЬКИЙ.