«А тепер — Шарапов. Я сказав — Шарапов!»

      Україна повільно, але невпинно перетворюється на східноєвропейський аналог Колумбії: постріли у серце серед білого дня стають буденними, а вище керівництво старанно зберігає спокій та монументальну незворушність. Втім нервуються не лише бізнесмени, а й деякі урядовці — ті, у кого є бізнес, а значить, можливий конфлікт інтересів. Сподіватися на охорону, навіть найелітарнішу, нині стає важко: замість КамАЗів на сцену виходять снайпери та автоматники.

Ноу коментс — і без базару, сволочі!

      Міліцейський міністр Василь Цушко, від якого перед початком засідання Кабміну хотіли почути пояснення учорашнього вбивства Макса Курочкіна, не просто знітився і промовчав. Він ще раз блискуче підвердив своє реноме спеціаліста з перекачування води в колективному селянському господарстві, а не публічного політика, як це любить повторювати Юрій Луценко.

      — Я вишел із больніци, я нічего нє знаю, — намагаючись увернутися від телекамер, промовляв він. — Єго в судє убілі.

      — Ви знімаєте з себе відповідальність, — дорогу до зали засідань йому перегородили надійно. — А хто тоді винний?

      — Ти! — Василь Петрович визвірився на фактурну журналістку, до якої в урядовій залі зазвичай любив загравати. — Вопросов слішком много задайош!

      — Ви подасте у відставку після такого провалу?

      — Побежал... — міністр аж запашівся від такого нахабства. — Вот бєгу подавать, ви мнє мєшаєтє.

      Перекинувшись кількома словами із віце-прем'єром Володимиром Радченком, керівник міліцейського відомства ласкаво, з усмішкою на устах назвав усіх присутніх журналістів сволочами. Вже третій раз поспіль пан Цушко розповідає, як сильно він образився, побачивши в одній з газет знімок, де він буцімто спить на засіданні Кабміну. «Я чітал есемес, наклонілся, чтоби Прем'єр не відєл, четирє міністра — свідєтєлі, а ви...», — імідж сонного чиновника непокоїв його значно більше, ніж найрезонансніший злочин останнього десятиліття.

      Віктор Янукович вважає вбивство Курочкіна «дуже неприємним випадком», а на запитання про моральну відповідальність керівника МВС та можливість його відставки спершу хотів відповісти влучним афоризмом на кшталт «баранки від бублика вам, а не Цушка», та потім передумав і тільки мило посміхнувся.

Тільки сліпий не бачить наших успіхів, тільки глухий не розуміє наших натяків

      Прем'єр-міністр згадав про ситуацію, яка нині на устах усієї країни, у кінці свого виступу — коротко, без надмірного акцентування уваги. «Ми з вами домовлялися, Василю Петровичу, що буде створено окремі оперативні групи. Ви працюєте?» — звернувся він до Цушка. — Я хотів би послухати дуже короткий звіт на цю тему».

      — Сєйчас?! — не повірив своїм вухам керівник МВС.

      — У робочому порядку, — піднявши долоню догори, заспокоїв його Прем'єр: зайвих вух при цьому уникнуть. Але чи вдасться колишньому відважному соціалісту уникнути сумної долі Лавриновича і Толстоухова, сказати важко. Надто вже недобру славу має прем'єрський кабінет, коли там розмовляють віч-на-віч!..

      Якщо слухати виступи Віктора Федоровича впіввуха, може здатися, що останнім часом він усе частіше розпікає своїх підлеглих. Так, учора від нього дісталося (словесно! — Авт.) віце-прем'єру Віктору Слауті та міністрові аграрної політики Юрію Мельнику: «Я отримав довідку. Ситуація на селі не така, як ви мені доповідаєте!». Наступним виявився один із найближчих соратників Януковича віце-прем'єр Володимир Рибак — за погане забезпечення регіонів питною водою. «Я хочу, щоб це питання моніторили!» — керівник Кабміну стиснув кулак із такою силою і зробив таку довгу паузу, що присутні почали чекати несподіванок.

      Серед лінивих підлеглих: відповідальний за навколишнє природне середовище Василь Джарти, віце-прем'єр Андрій Клюєв та навіть міністр транспорту Микола Рудьковський — дороги у нас, виявляється, повільно будуть. Хто б міг подумати!

      Але головне в цих фразах — їхнє «друге дно». Ви знаєте, як «антикризовий уряд» розв'язуватиме проблеми села? Цілком і повністю в ручному режимі, дорогі товариші! Пан Слаута збере чергову нараду і запросять на неї керівників господарств. Замість того, аби створити систему, за якою АПК міг би ефективно розвиватися, Кабмін дасть комусь трохи грошей. І ті, кому дали, будуть розповідати про наші грандіозні успіхи. Словом, нічого нового.

      — Які питання нині треба розглянути? — запитав сам себе Віктор Янукович.

      — Великі! — отримав від себе ж вичерпну відповідь. — Але не бачу активності в регіонах.

      «У «помаранчевих» регіонах», — правильно зрозуміли його натяк безпосередні виконавці.

      Ті «трудящі», які мріють з 1 квітня отримувати підвищені зарплати і пенсії, можуть уже починати хвилюватися — організаційно уряд до цієї роботи не готовий, а міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв ще не радився з Миколою Азаровим, як треба діяти.

      Натомість найбільше втішила Віктора Януковича його поїздка до Брюсселя. Європейських політиків, за словами нашого Прем'єра, просто зворушили успіхи України в економіці, і вони готові до нової угоди ЄС—Україна, а також заодно дозволити нам вільно торгувати із Заходом та навіть не з такими труднощами видавати візи.

      Найбільшу ложку дьогтю нашому уряду, виявляється, вкинув Президент, зустрівшись із суддями Конституційного Суду. Янукович був категоричним — тиск на незалежну владу, і все тут! Тож порадив Віктору Ющенку, аби на таких зустрічах поруч завжди сиділи він сам та його вірний соратник із «антикризової» коаліції Олександр Мороз. «А ще краще — тільки Мороз і жодного Президента», — скалозубила преса.