Війна проти палички Коха

      Чимало сучасних хвороб можуть позбавити нас життя. Трагічний СНІД, «розпіарений» пташиний грип... Померти сучасний українець може від хвороби давньої і ніби банальної — туберкульозу. Причому поширеність цього захворювання є набагато більшою, ніж ми звикли вважати. Так, на Сумщині щодня реєструють два нововиявлених хворих на туберкульоз, одна людина помирає від нього кожні півтора-два дні. В Україні середні показники вищі: щодня реєструється 82 вперше виявлених хворих, 30 людей помирає. Наголосимо: щодня. Це — наша реальність, хочемо ми говорити про неї чи ні. Але, на жаль, не всі люди розуміють, що їм потрібно контролювати свій стан щодо захворювання.

Вдих — і ви вже хворі

      «Ми провели власне дослідження, — розповідає головний лікар обласного протитуберкульозного диспансеру Леонід Бондаренко. — Запитували всіх, хто проходив флюорографію, чи вони прийшли за направленням лікаря, чи за власною ініціативою. За тиждень таких «самостійних» людей виявилося лише двоє-троє. При тому, що кожного дня на обстеження приходять від ста до двохсот чоловік».

      Люди не розуміють, яка небезпека для них існує, говорить завідуючий кафедрою загальної хірургії з курсом радіаційної медицини та фтизіатрії Сумського державного університету, доктор наук Ігор Дужий. Людина їде в тролейбусі, сидить десь у кінці салону, а на передньому майданчику тролейбуса їде хворий на відкриту форму туберкульозу. Йому навіть кашляти не треба — при розмові крапельки слизу розповсюджуються на відстань п'ять метрів. Ви ослаблені після хвороби, зробили вдих — інфекція вже потрапила в організм... Більше того, крапельки інфекції зберігаються у повітрі від двох до п'яти годин. Бациловиділювач вийшов три зупинки тому, ви сіли в транспорт, узялися рукою за поручень, на який він щойно кашлянув, вийшли з тролейбуса, далеко не відходячи купили булку без упаковки і тут же, немитими руками її тримаючи, починаєте їсти. Паличка Коха потрапила у ваш організм...

      За іншими прикладами далеко ходити не треба. Туберкульозна паличка дуже добре почувається в молоці, купленому десь на неофіційному ринку. Позбутися збудника туберкульозу можна, лише прокип'ятивши те молоко протягом 10—12 хвилин, але чи кожен покупець вважає за потрібне так довго тримати молоко на плиті? Розповсюджувачами туберкульозу можуть бути мухи, таргани, деякі кліщі. Зараження можливе при поцілунках, допалюванні цигарок хворих на туберкульоз, через пошкоджену шкіру тощо. Джерелом зарази може стати і немитий посуд у родині, де хтось хворіє, і овочі, придбані «у бабусі»...

      Зрештою, винуватцем запущеної форми туберкульозу часто стає сам пацієнт. Скажімо, людина погано почувається, у неї довго тримається температура від 37 до 37,4, вже третій тиждень не проходить кашель і не минає слабкість. Але хворий не йде перевірятися — навіщо звертати увагу на такі дрібниці! А найбільші проблеми, як стверджує Леонід Бондаренко, виникають саме у людей із застарілою хворобою. Найчастіше це заробітчани, які живуть далеко від домівки. Один такий двадцятичотирирічний будівельник працював ніби недалеко — у Києві.

      Спали півроку в кімнаті вшістьох, хтось там кашляв — то й що? Була слабкість, — думав, що то наслідки застуди. Тепер його треба лікувати. Основний курс такого лікування триває від чотирьох до дванадцяти місяців, далі — постійний диспансерний облік.

      Можна назавжди позбутися професії, бо якщо ви вихователь дитсадка чи офіціантка, то професійні контакти з людьми вам заборонені. До цього ж: якщо хвороба виявлена на початковому етапі, на лікування потрібно близько шести тисяч гривень, при задавненій хворобі курс лікування коштуватиме двадцять-двадцять п'ять тисяч. Звичайно, медикаментозними засобами область сьогодні забезпечена на сто відсотків. Хворим на туберкульоз держава дозволяє лікарняний аж на рік. Але що значить для людини сьогодні випасти на рік із середовища, з роботи, скласти проблему родині? І все — тільки через те, що вона не захотіла обстежитися вчасно, а перед тим, наприклад, з'їла оту не до речі куплену булку, тримаючи її немитими руками?

А місць не вистачає!

      Як говорять сумські фтизіатри, ситуація в області ліпша середньоукраїнської, але не позбавлена багатьох проблем. Система протитуберкульозного лікування області має 645 ліжок. Щороку захворює 600—700 осіб, вісімдесят відсотків з яких потребують стаціонарного лікування — не одномісячного. А ще є понад дві тисячі людей з активною формою, які також потребують перебування у стаціонарі. Рахувати не потрібно — видно «на глазок», що всі потребуючі на ті ліжка не помістяться.

      Водночас у Путивлі вже три роки закрите протитуберкульозне відділення — будівля в аварійному стані. Три роки медики порушують це питання перед владою. Три роки хворі мусять їздити (спільно зі здоровими!) транспортом до Сум та Шостки. Для пацієнтів із Путивля це додаткові витрати на дорогу, для місцевих хворих — додаткове ущільнення й без того переповненої лікарняної території. А для здорових пасажирів — зайвий «шанс» отримати паличку Коха...

      У Глухові вже тривалий час не працює бактеріологічна лабораторія, що знижує можливості діагностування пацієнта. Бракує лікарів-фтизіатрів — професія непрестижна, невисокооплачувана, та й шкідлива: захворюваність на туберкульоз серед медиків за останні роки виросла на тридцять три відсотки.

      ...Ще на початку двадцятого століття, коли земські лікарі вели нерівну боротьбу зі страшним на той час захворюванням, одним з найважливіших методів боротьби з туберкульозом вважали розповсюдження гігієнічних знань серед населення. Пізніше туберкульоз став ніби менш загрозливим, і ми звикли до цього. Звикли настільки, що нині маємо епідемію в державі. А самим лише медикам із туберкульозом не впоратися...

ДО РЕЧІ

      За оцінками ВООЗ, на планеті щороку хворіють на туберкульоз близько дев'яти мільйонів людей. З них помирає близько двох мільйонів. 515 тисяч українців, хворих на туберкульоз, сьогодні перебувають на обліку. Найвищі показники захворюваності на туберкульоз реєструються в Херсонській (155,7 особи на 100 тисяч населення), Миколаївській (106,2 особи на 100 тисяч населення) та Донецькій (99,4 особи на 100 тисяч населення) областях.

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ

      Як розповів «УМ» колишній міністр охорони здоров'я професор Микола Поліщук, ефективно боротися з туберкульозом українцям заважає не матеріальна скрута, а проблеми зовсім іншого характеру. Гроші на цю «війну» з бацилою у медиків є, та ще й немаленькі — фінансування державної програми протидії туберкульозу йде дуже потужно. Так, зазначає пан Поліщук, на 2007 рік на програму виділено майже вдвічі більше коштів, ніж у 2006 році. А це понад  300 мільйонів гривень. Коли про це дізналися міжнародні експерти, вони відзначили, що ця сума відвічі більша від тієї, яку треба витратити для подолання епідемії.

      «Але проблема все одно не буде подолана, — переконаний Микола Поліщук. — Чому? Тому що гроші виділяються не на те, що треба. Мільйони витрачаються на закупівлю ліків, на дороговартісне обладнання, на будівництво... Зауважте, лише в нас стаціонарно лікуються всі хворі на туберкульоз — на різних стадіях захворювання. Такого немає більш ніде у світі! В Європі як? Коли пацієнт у важкому стані, з відкритою формою, бациловиділювач, тоді його ізолюють від суспільства, і то не обов'язково до стаціонару. І в стаціонарі людина проводить не більш як місяць-два. А в нас такий пацієнт лежить по 4—6 місяців, поки не закінчить курс лікування... У більшості країн хворі на туберкульоз приймають ліки амбулаторно, вдома. І це дає результат. Чому? Бо вони вживають ефективні ліки. І не так, як у нас — по 18—20 таблеток на добу, а по 1 таблетці 3—4 рази на добу. Є різниця? Через 10—15 днів прийому таких препаратів хворий на відкриту форму туберкульозу вже не становить небезпеки для суспільства — він більше не виділяє хвороботворні бацили. І таку людину вже можна не ізолювати. Пацієнт живе в суспільстві, але його обов'язково контролюють. Є патронатні служби, які слідкують за тим, щоб хворий справді приймав ліки, щоб він долікувався до кінця. Така модель могла б дати ефект і в Україні...»