У великому деревi можна прокласти й два канали для соку. (Фото Укрінформ.)
Одна з асоціацій, яка викликає прихід весни, — це смак березового соку. Щойно морози відпускають задубілу землю, по стовбурах берези починає сочитися живильна волога. У наших географічних широтах віддавна збагачуються весняним даром цього дерева. Сік можна збирати, допоки не полопають бруньки. Саме зараз береза грає соком найщедріше.
...Цього року Стефанія Теодозіївна закрила вже 150 літрів березового соку. Зупинятися не планує. В місцині, де вона живе, — на півночі Львівщини — береза обіцяє давати сік десь із тиждень. А потім, якщо не зміниться погода, мають прорватися зелені пуп'янки листків.
Чоловік пані Стефанії, Михайло, їздив би до лісу чи не щодня. Коли є вільна днина, то катається до лісу двічі на добу. «Розставив звечора банки чи пакети — і їду геть, — розповідає Михайло Миколайович. — Уранці приїжджаю, забираю сік, і знову ставлю банки». Нарікає на те, що інколи хтось зливає собі «здобич».
Утім можна лишитися в лісі й на кілька годин, поки накапає літр-другий. Тоді банок точно ніхто не поцупить. А заодно можна й у лісі прогулятися.
Пані Стефа робить із березової пасоки два напої: звичайний за смаком сік і квас. «Березовий сік не тільки смачний, а й корисний, — каже вона. — Ми вживаємо його і для оздоровлення, і для очищення організму».
Справді, медицина давно підтверджує цілющі властивості цього напою. У ньому містяться фруктові цукри, вітаміни, дубильні речовини, чимало мікроелементів.
Сік тонізує організм і додає бадьорості. Недарма кажуть, що природа створена за принципом ідеальної гармонії. Після зими, яка з'їдає запаси вітамінів і мінералів людини, можна поновитися ранніми дарами природи. Сік, який іще називають «березовими слізьми», добре вживати при весняному авітамінозі.
Пасока допомагає боротися з захворюваннями нирок і сечового міхура, сечокам'яної хвороби. Березовий сік має протизапальну та сечогінну силу. Весняний напій використовують у лікуванні анемії, подагри, ревматизму, виразок, бронхіту.
«Березові сльози» можна вживати зовнішньо. Для зміцнення волосся соком промивають голову. Із пасоки можна робити примочки, щоб позбутися вугрів, пігментних плям і лишаїв.
Зважаючи на те, що українські ліси багаті на берези, зовсім не дивно, що сік із цього дерева зайняв своє місце у харчовій промисловості. За Радянського Союзу він був одним із найпопулярніших напоїв. Його продавали у скляних трилітрових банках. Стакан напою обходився у вісім копійок.
Сьогодні промисловість виробляє значно менше березового соку. Заступник начальника управління Державного комітету лісового господарства Василь Матейчик навів «УМ» такі дані: зараз українські лісгоспи збирають десь півтори тисячі тонн березового соку (орієнтовно — півтора мільйона літрів). Натомість у 1990 році було зібрано... 82 тисячі!
«Для цього зменшення є об'єктивні причини, — розповідає Василь Іванович, — це реформування економіки, криза. В певний час збір соку став економічно невигідним. Також треба врахувати, що тоді ми були монополістами по заготівлі соку, в нас були цехи, все було. Зараз ми не монополісти. Ми відводимо ділянки приватним структурам, виписуємо лісовий квиток, вони сплачують кошти і збирають самі».
У Держлісгоспі немає даних про те, скільки березового соку збирають приватні структури. Хоча сукупно цей врожай навряд чи перевищить показники 15-літньої давності. Наразі приватники зосереджують більше зусиль на виготовленні інших соків. Але й сам покупець волiє купувати соки iнших смакiв. Їхнiй асортимент за останнi роки зрiс i став значно доступнiшим.
Нині напій часто розфасовують у тих-таки трилітрових банках. У магазинах його можна купити в середньому за сім гривень. Деякі виробники почали пакувати поживний сік і в сучасну картонну коробку. Березову пасоку використовують також у вигляді інгредієнту до інших напоїв. Так утворюється, наприклад, морквяно-березовий чи яблучно-березовий соки.
Ну, а поки промисловість освоює виробництво березових соків, пересічні українці можуть самі позбирати трохи «березових сліз». Фахівці та екологи застерігають, що це треба робити правильно.
«З одного боку, видобування березового соку — це давній і звичний для українців промисел, — каже голова молодіжного відділення Національного екологічного центру України Олексій Василюк. — Але ми також розуміємо, що це пошкодження дерев. Якби ж усі займалися цим так, як належить: на передбаченій ділянці, грамотно, дотримуючись усіх правил. А в нас зазвичай це роблять стихійно: рубонули і поставили, щоб капало. Це призводить до пошкодження дерев, а в майбутньому — й до їх загибелі».
Березовий сік можна збирати кількома методами. Найліпший варіант — просвердлити невеличкий отвір (десь на два—три сантиметри), встромити туди гілочку і підставити посудину. В тій гілочці можна зробити наскрізну дірку. Дехто замість того, аби свердлити отвір, робить рубець, а потім вставляє в нього металеву пластинку у вигляді жолобка. Але цей варіант буде болючішим для берези.
Існують спеціальні правила, які передбачають заготівлю лісових матеріалів і здійснення «побічних лісокористувань» (зокрема, і збір соку). Заступник начальника управління Держлісгоспу Василь Матейчик розповів «УМ», що, за цими правилами, сік забороняється брати в молодих насадженнях. «Сльози» збирають із тих дерев, які через десять років потраплять під рубку. Про ці місця можна дізнатися в місцевих лісгоспах.
У дереві діаметром 20—24 сантиметри можна прорізати тільки один канал, тоді як на тих березах, які мають більше 36 сантиметрів у діаметрі, можна зробити й три отвори, розповідає пан Матейчик. Але не треба витискати з берези всі її соки. Все-таки речовина, яка сочиться стовбуром, призначена насамперед для росту та розвитку дерева.
«Дуже важлива вимога — після закінчення сезону змазати отой канал садовим варом або іншою змазкою», — каже Василь Матейчик. Аби сік не витікав із дерева, радять заробляти отвори глиною або ж забивати у них кілки. Через відкриті «рани» в дерево можуть проникнути віруси, від яких дерево загине. Тож замазувати їх треба обов'язково.
В ідеалі, ті люди, яким хочеться позбирати соку, мають звертатися до лісгоспів за дозволами. Там розкажуть про спеціальне місце, де можна збирати сік, і квиток дадуть. Однак цієї практики дотримуються рідко. Екологи кажуть, що було б добре, якби правила збору посилили. Бо трапляються браконьєри, які користуються толерантністю українського законодавства.
«На превеликий жаль, якщо дерева не перебувають на землях заповідно-природного фонду, то за їх пошкодження практично нічим не карають, — каже голова молодіжного відділення Національного екологічного центру Олексій Василюк. — Тобто якщо людина з сокирою довбе дерево, притягти її до відповідальності майже неможливо. Всі розумітимуть, що це неправильно, але такої статті не знайдеться. Тому це питання совісті та грамотності людей».
Зрештою, навіть у лісгоспах поблажливо ставляться до звичайного чоловіка, який прийшов зцідити собі соку. Василь Матейчик розповів, що за порядком у лісі стежить спеціальна лісова охорона. Коли вони помічають порушення, то роблять зауваження. «Тобто, — перепитав кореспондент «УМ» у заступника начальника управління Держлісгоспу, — практика застосування санкцій непоширена?». «Непоширена, — зізнається пан Матейчик. — Якщо збір соку ведеться по-браконьєрськи, з запилами, нищенням дерев, тоді ми навіть організовуємо спеціальні рейди. А якщо людина бере сік у відповідному місці, акуратно, тоді ми поводимося демократично».
Рідину, яка скапує з берези, називають соком вельми умовно. Насправді це збагачена мінералами вода, яка просочується вгору під дією кореневого тиску. Завдяки цій силі рослина збагачується поживними речовинами. Вони надходять до дерева через коріння. Далі розчин води й мінеральних солей потрапляють у ксилеми, які розносять рослинні «вітаміни» по всій рослині. Весною, коли дерево пробуджується після зимового простою, цей тиск особливо сильний.
Звичайний сік
До соку додати цукру (пропорція — 1 столова ложка на 1 літр) та дрібку лимонної кислоти. Проварити. Потім напій можна консервувати. Для аромату можна додати до соку лимонних чи апельсинових шкірок, кмину, липового цвіту тощо. Дехто змішує напій з іншими соками та настоянками.
Квас
Сік прокип'ятити, додавши до нього трохи цукру. Підсмажити насіння ячменю до коричневого кольору. Насіння засипати у мішечок або загорнути в марлю і покласти до посудини з перекип'яченим соком. Також додати мішечок із сухофруктами. Пропорції такі: на три літри соку варто додавати ложку ячменю і кілька сушок. Нехай напій охолоне. Потім посудину з рідиною треба щільно закрити (мішечки не виймати) і винести у прохолодне місце, аби забродив. Час витримки залежить від кількості квасу, який ви готуєте. У 50-літрових посудинах процес триває близько місяця.
Нагріти сік до 35 градусів. Додати туди дріжджів у розрахунку 15—20 грамiв на літр соку. Законсервувати, закрити в банках і поставити у холодне місце. Через 3—4 дні квас готовий.
«Шампанське»
До сирого соку додати трохи цукру та родзинок. Зазвичай «шампанське» роблять у півторалітрових пластикових пляшках. Їх щільно закривають і ставлять у темне місце бродити. Пляшки радять класти горизонтально.
Більш як двадцять років триває екологічна сага про забруднення території на кордоні Молдови (Сороки) й України (Цекинівка, Ямпільський район ) через річку Дністер. І весь цей час — лише перемовини, передмови й постскриптуми. А тим часом зношена труба промислових відходів завдовжки 6,2 км через Дністер продовжує забруднювати басейн річки як на території Вінниччини, так і нижче за течією — в Одеській області. >>
Найчастіше ущерть переповнені сміттєві звалища в Україні гниють десятиліттями через відсутність коштів на їх впорядкування. Але в Люботині, де полігон твердих побутових відходів (ТПВ) скоро дійде до будинків містян, сталася нетипова як для вітчизняних реалій історія. >>
У нашому світі мешкає приблизно 40-45 тисяч видів павуків, а їхня кількість така велика, що кожна людина на відстані п’яти метрів біля себе знайде цю істоту. Науковці вивчають унікальні властивості павутини та, ґрунтуючись на дослідженнях, розробляють надміцні волокна чи біоматеріал, на якому зможуть вирощувати людську шкіру. >>
Перший фестиваль шкільних лісництв відбувся на Черкащині. Участь у ньому взяли десять команд, по одній від кожного лісгоспу. Під час фестивалю школярі, а всі команди прибули у спеціальній формі, придбаній лісництвами, наввипередки демонстрували свою любов та шану до лісу. >>
Пожежі торф’яників були однією з головних тем упродовж тривалого часу для значної частини українців. Благо, забруднене повітря, яке перевищувало навіть у деяких районах столиці норму в 6 разів (зрозуміло, у навколокиївських епіцентрах загорань ситуація була ще гіршою), почало приходити в норму. >>
