Перед від'їздом до Японії нормальним результатом для Тетяни Волосожар і Станіслава Морозова вважалося потрапляння в десятку кращих. Але єдині представники України у парному катанні стрибнули вище голови й піднялися на досі недосяжне для наших дуетів четверте місце.
Велика частина прес-конференції головного тренера збірної України Олега Блохіна, яку він провів напередодні двох відбіркових матчів чемпіонату Європи проти Фарер і Литви, була присвячена завтрашньому поєдинку «синьо-жовтих» на далеких островах, що на межі Норвезького моря й Атлантичного океану. Точніше, не самому двобою, бо тренер навіть сказав, що не знає, якої тактики дотримуватиметься команда, а погодним умовам у містечку Тофтір, де має відбутися зустріч.
Цього тижня комісія Національного олімпійського комітету з пропаганди олімпійського руху створила українську Академію спорту, до якої увійшли легендарні вітчизняні спортсмени, які завершили кар'єру. Президент НОК Сергій Бубка висловив переконання, що цей крок стане новим етапом у розвитку спорту в нашій державі.
На чемпіонаті світу з водних видів спорту, що триває в Австралії, українська збірна поки не здобула жодної медалі. Схоже, що нагородами «синьо-жовта» команда розживеться лише тоді, коли на арену вийдуть плавці в традиційному басейні. Однією з наших надій у Мельбурні є запорізька плавчиха на спині Ірина Амшеннікова, яка у свої 20 років уже має кілька медалей континентальних першостей, а тепер не проти розжитися й нагородами світових форумів. Її перший старт — на стометрівці — уже в понеділок.
Перед від'їздом спортсменки до Австралії з нею зустрівся кореспондент «УМ». І був вражений. Чарівна, комунікабельна, енергійна, наполеглива, розумна — усі ці епітети доречні, коли змальовуєш портрет української принцеси водних доріжок Ірини Амшеннікової. «Що ліпше — синиця в руці чи журавель у небі?» На стандартне запитання не позбавлена гумору плавчиха відповідає: «Найкраще — це коли «золото» в руці і... Журавльов — тренер!»
А поза спортом дівчина свого життя не уявляє — у такій уже сім'ї народилася.
