В Ощадному банку України нині немає легітимного керівника. Незаконно звільнений Олександр Морозов оскаржує це рішення у суді. А його наступник Антолій Гулей готовий проводити радикальні реформи. Це означає, що будь-який кредитний договір, укладений у ці дні, може бути визнаний неправомірним. Вкладники, які мають в банку свої рахунки, можуть розірвати ці угоди.
«Про це я попереджав, — каже Олександр Морозов, екс-голова «Ощадбанку». — Пропонував розв'язати проблеми без зайвого галасу, не виносячи їх до широкого загалу. Але мені сказали — ні, буде нове керівництво».
Ощадний банк — ласий шматок державного майна. Якщо кілька років тому він викликав асоціації з відділеннями у сільській глибинці, то нещодавно зумів стати одним із провідних фінансових установ держави. Головним чином завдяки обслуговування енергоринку. Чистий прибуток за два роки роботи Морозова зріс більш як на 1000 відсотків: із 1,4 до 145 млн. гривень. Активи банку сьогодні становлять 13 мільярдів гривень. Рентабельність капіталу зросла з 0,61 до 20 відсотків. Експортна оцінка вартості Ощадбанку, за даними Світового банку, становить 5,5 мільярда гривень.
Новий уряд вирішив боротися за такі великі гроші за допомогою улюбленої схеми: спочатку створити кризу, а потім напустити на неї свою «антикризову коаліцію». Якщо раніше наглядову раду формували Президент і Верховна Рада України, то потім сюди додали нового гравця — Кабінет Міністрів. Таким чином схема «два проти одного» дозволила впритул підійти до зміни керівництва банку — насамперед Олександра Морозова, близького до Віктора Ющенка.
Минулої п'ятниці наглядова рада зробила спробу переобрати керівника Ощадного банку, але Олександр Морозов здивував їх хитрим ходом: оголосив, що в приміщенні будуть труїти гризунів. «Звичайно, я розумів що це не зупинить рейдерів, — говорить Морозов. — Це серйозні люди, вони провели би свою нараду навіть на Чорнобильській станції». Морозов переконаний, що його відставка має усі ознаки рейдерського захоплення: підміна номерів урядових рішень, зміна прізвищ, ігнорування указу Президента, а головне — нехту-вання ухвалою суду, якy нове керівництво назвало «листом». «Маніпулювали з протоколом. На зборах були присутні 10 чоловік, а в протоколі записали одинадцять», — продовжує екс-голова».
Жодна рейдерська атака не є раптовою і несподіваною. Для Олександра Морозова неабияким сюрпризом стала зрада — з боку представника секретаріату Президента та члена БЮТ. Саме цих голосів, які підтримали рішення нелегітимних зборів, стало достатньо, аби президентську креатуру керівника Ощадбанку відправили у відставку. Президент України і лідер БЮТ у телефонній розмові з паном Морозовим заявили, що здивовані рішенням своїх людей, які «здали» Ощадний банк. «Величезні гроші чудово об'єднали окремих членів опозиції, уряду та президентської команди, — розвів руками Морозов. — Рейдери переконані: за гроші вони куплять рішення суду, і якщо до цього дійде, то й прокуратури». Він добровільно віддав ключі від кабінету і печатку. «Голова наглядової ради банку недвозначно заявив: «У мене є прямий зв'язок із міністром внутрішніх справ. Якщо ви зволікатимете з передачею ключів, міліція допоможе нам розв'язати цю проблему», — оповідає Морозов.
Перевірка не знайшла у діяльності банку жодних порушень, і тому єдиним недоліком було оголошено банку саботаж, хоча ніхто не зміг пояснити його суть. Натомість, за результатами ретельної перевірки, яку проводили восени минулого року, кредитний рейтинг Ощадбанку — небувалий випадок — збільшили одразу на два пункти.
Йому шкода, що результати роботи можуть бути зведені нанівець. «Пан Гулей був моїм заступником. Коли він написав заяву на звільнення, я пропонував йому не робити цього, проте він заперечив. У нього є хороша пропозиція від іншого банку, і таких грошей, як там, в Ощадбанку він не заробить. Нині, очевидно, ситуація змінилась».
Після поновлення на посаді Морозов не має наміру залишати працювати — «якщо Прем'єр попросить мене написати заяву на звільнення».
— Чому ви не брали участь в роботі останньої наглядової ради?
— Я боюсь здохлих щурів, — відповів Морозов.
— Завдяки чому такої сумної долі вдалося уникнути ще одному державному банку — «Укрексімбанку»?
— Не факт!