У Хмельницькому перейнялися збереженням оригінальної скульптури, що в тихому дворі будинку № 48 по вулиці Кам'янецькій. Ідеться про пам'ятник барону Мюнхгаузену—хвальку й оптимісту, неперевершеному вигаднику, а простіше кажучи, звичайнісінькому брехуну.
З'явився цей мистецький витвір далекого вже 1970-го року. Тоді нові помешкання якраз обживали сім'ї молодих художників. Творча братія заходилася не лише впорядковувати прилеглу територію, а й надавати їй привабливого та естетичного вигляду. Пометикувавши, вирішили прикрасити свій двір, де було б цікаво проводити час дітворі, скульптурною композицією. Ось так і застиг у бетоні незвичайний скакун у половинному вигляді з вершником на спині. Кінь спрагло пив прохолодну воду з діжі і не міг втамувати спрагу, бо вода виливалася в басейн. Це лише другий пам'ятник Мюнхгаузену у світі. Перший стоїть у німецькому місті Боденвердер, на батьківщині письменника Рудольфа Еріха Распе, який написав повiсть про знаменитого барона.
З плином часу кінь та його господар втратили первозданну привабливість. Косметичні ремонти зусиллями окремих ентузіастів мало що змінювали. Про існування пам'ятника досі не здогадується навіть більшість хмельниччан, не кажучи вже про численних гостей міста. А він же міг би стати родзинкою 260-тисячного обласного центру!
Зрештою, на сполох забили творці пам'ятника, знані в краї художники Михайло Андрійчук та Григорій Мамона. Їх підтримала низка громадських організацій, зокрема Подільське молодіжне об'єднання «У майбутнє через культуру», Подільський культурно-просвітницький центр ім. М. К. Реріха і, що важливо, управління культури і туризму міськради.
Фахівці пропонують кілька варіантів збереження скульптури. Це, наприклад, реставрація її на місці або ж виготовлення точної копії та встановлення в людному сквері поблизу кінотеатру ім. Шевченка. Втім останнє слово залишатиметься за комітетом відродження пам'ятника барону Мюнхгаузену, який мають створити найближчим часом. Цей орган, з урахуванням позиції авторів, городян і можновладців, запропонує оптимальний шлях збереження для нинішніх і прийдешніх поколінь неповторного мистецького витвору.