А як красиво говорив...

Кандидат у президенти-2004:

      «Я вимушений констатувати, що за результатами першого туру і те, що відбувалося в останні дні — це, по суті, вже не змагання програм кандидатів, це вже протистояння світоглядів. За якими законами нам жити — за законами честі, справедливості, поваги до людей чи, перепрошую, по понятіях...».

«Громадське радіо», 12 листопада 2004 року.

      «Я бачу, якими методами Янукович рветься до влади: переступаючи при цьому моральні закони, ділову етику, порушуючи основні права людини — такі як право на свободу волевиявлення, свободу слова тощо. І люди це бачать. А потім чують від цього самого кандидата запевнення в тому, що все гаразд, що він порядний і чесний. Звісно, після цього в людей буде недовіра до влади, яку це не надто й хвилює, оскільки її анітрохи не цікавлять інтереси суспільства... Це величезний ризик для суспільства, оскільки представники цієї влади ніколи не будуть втілювати в життя принцип верховенства закону».

«Україна молода», 19 листопада 2004 року.

Секретар РНБО:

      «Я вважаю те, що відбулося в минулому році (Помаранчева революція. — Ред.), — це, в першу чергу, перемога добра над злом, чесності над фальсифікацією... І для мене на все життя головною відповідальністю залишатимуться очі людей, яким я у свій час дивився на Майдані».

Телепрограма «Саме той», 21 листопада 2005 року.

      «Ми вважаємо — і це не тільки моя особиста позиція, а й тих суспільно-політичних сил, які мене підтримують і за мною стоять, — що ці вибори (парламентські 2006 року. — Ред.) — дуже серйозний іспит на підтвердження тих принципів, які були проголошені, зокрема й на Майдані. І для нас на цих виборах, у тому числі й у підходах до формування виборчих списків, принципово важливо, щоб ті святі принципи, які стали для народу ковтком кисню, були підтверджені. Народ відчув, що може впливати на своє майбутнє, має шанс жити у справедливій демократичній державі, що порядність, мораль, патріотизм можуть бути визначними для влади. (...) Ми бачимо, наскільки високою є ціна результату цих виборів для українського народу. І розуміємо, наскільки важливо відновити той високий моральний політичний дух, який ми мали наприкінці минулого року, коли в таких складних обставинах перемагали на президентських виборах. У жодному разі не можна допустити реваншу тих політичних сил, що сповідують зовсім інші цінності. Бо це буде не лише втрата динаміки розвитку, а й глибоке розчарування суспільства».

«Україна молода», 13 січня 2006 року.

Голова комітету Верховної Ради:

      «На засіданні фракції ми прийняли одностайну ухвалу про припинення переговорів і перехід в опозицію. Головна причина — відмова представників «антикризової» коаліції зафіксувати в угоді принципи Універсалу національної єдності. Я ще можу зрозуміти позицію комуністів (хоча й не поділяю її), які підписали цей документ із застереженнями і наполягають на тому, щоб відповідні правки були враховані в тексті коаліційної угоди. Але ж і ПР, і СПУ підписали Універсал без вилучень. Таким чином, відмова «регіоналів» і соціалістів виконувати зобов'язання, взяті на себе напередодні внесення Президентом кандидатури Віктора Януковича на посаду Прем'єра, свідчить про кон'юнктурність їхніх інтересів».

«Контракти», 23 жовтня 2006 року.