Людина-оркестр Ступка.
Богдан Сильвестрович — актор такого грандіозного таланту, що відпрацювати одному за цілий окрестр для нього не проблема. Якщо включити фантазію і подумати, з яким музичним інструментом можна порівняти Ступку, то перерахувати можна і духові, і клавішні, і струнні. Він і контрабас, і тоненька скрипка, він і труба, і ніжна сопілка, він і на тромбон схожий, і на барабани іноді, а взагалі він найкраще підходить на роль диригента. Власне, саме так він і виглядає в цій новій виставі.
Чернівці Богдан Ступка любить, досить часто приїжджає сюди на запрошення чернівецького продюсера Семена Цидельковського. Саме йому і належала ідея створити виставу з сучасної української поезії та класики. Актор на цю пропозицію погодився і втілив задум разом із режисером Валентином Козьменком-Делінде та актором Театру імені Івана Франка Олександром Логіновим, який цього разу музично оформив виставу.
Це не перша спільна робота Ступки та режисера Козьменко-Делінде. У вісімдесяті роки на малій сцені Театру імені Франка з величезним успіхом йшла на той час авангардна і цікава вистава «Кар'єра Артуро Уї». Згодом — ще одна спільна робота «Сни за Кобзарем», а тепер от третій спільний творчий продукт «Концерт для Ступки з оркестром».
Валентин Козьменко-Делінде зараз живе і працює в Чехії, в місті Пряшев, але періодично навідується до України, де і встигає поставити щось нове. І актор, і режисер, і композитор — усі були на прем'єрі в Чернівцях.
Якщо комусь може здатися, що читати вірші, поеми та балади зі сцени протягом майже двох годин — це нудно для глядачів, то це неправда. Бо читає... Богдан Ступка. А в його виконанні і Ліну Костенко, і Бориса Олійника, й Івана Драча, і, звичайно, Івана Франка, Лесю Українку можна слухати і слухати нескiнченно. Кожен рядок для нього — ціла вистава. На сцені — ряд пюпітрів, а на авансцені — маестро Ступка. Звичайно ж, із диригентською паличкою. Він починає від сучасних поетів, а закінчує класиками і Нагірною проповіддю з вічної книги — Біблії.
Після прем'єри в Чернівцях виставу планують показати в усіх обласних центрах та за кордоном.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
