Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Людина-оркестр Ступка.
Богдан Сильвестрович — актор такого грандіозного таланту, що відпрацювати одному за цілий окрестр для нього не проблема. Якщо включити фантазію і подумати, з яким музичним інструментом можна порівняти Ступку, то перерахувати можна і духові, і клавішні, і струнні. Він і контрабас, і тоненька скрипка, він і труба, і ніжна сопілка, він і на тромбон схожий, і на барабани іноді, а взагалі він найкраще підходить на роль диригента. Власне, саме так він і виглядає в цій новій виставі.
Чернівці Богдан Ступка любить, досить часто приїжджає сюди на запрошення чернівецького продюсера Семена Цидельковського. Саме йому і належала ідея створити виставу з сучасної української поезії та класики. Актор на цю пропозицію погодився і втілив задум разом із режисером Валентином Козьменком-Делінде та актором Театру імені Івана Франка Олександром Логіновим, який цього разу музично оформив виставу.
Це не перша спільна робота Ступки та режисера Козьменко-Делінде. У вісімдесяті роки на малій сцені Театру імені Франка з величезним успіхом йшла на той час авангардна і цікава вистава «Кар'єра Артуро Уї». Згодом — ще одна спільна робота «Сни за Кобзарем», а тепер от третій спільний творчий продукт «Концерт для Ступки з оркестром».
Валентин Козьменко-Делінде зараз живе і працює в Чехії, в місті Пряшев, але періодично навідується до України, де і встигає поставити щось нове. І актор, і режисер, і композитор — усі були на прем'єрі в Чернівцях.
Якщо комусь може здатися, що читати вірші, поеми та балади зі сцени протягом майже двох годин — це нудно для глядачів, то це неправда. Бо читає... Богдан Ступка. А в його виконанні і Ліну Костенко, і Бориса Олійника, й Івана Драча, і, звичайно, Івана Франка, Лесю Українку можна слухати і слухати нескiнченно. Кожен рядок для нього — ціла вистава. На сцені — ряд пюпітрів, а на авансцені — маестро Ступка. Звичайно ж, із диригентською паличкою. Він починає від сучасних поетів, а закінчує класиками і Нагірною проповіддю з вічної книги — Біблії.
Після прем'єри в Чернівцях виставу планують показати в усіх обласних центрах та за кордоном.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>